Українським можновладцям завжди потрібно мати вірних підлеглих. Коли йдеться про вищі щаблі влади, чиновник завжди піддається спокусливим пропозиціям. Тому порозуміння і взаємодовіра просто необхідні. Таким чином, керівники завжди змушені формувати свої команди зі старих перевірених друзів та членів своїх родини. Зокрема, далеких родичів та кумів. Тож немає нічого дивного в тому, що на посаду генпрокурора Віктор Янукович призначив свого кума Віктора Пшонку.
Сімейний прокурор
Новий генпрокурор Віктор Пшонка – земляк чинного президента. Уродженець села Сергіївка Слов’янського району Донецької області пройшов усі щаблі прокурорської служби: від слідчого прокуратури міста Краматорська до першого заступника генпрокурора України. Але ключове в його житті призначення відбулося у 1998 році, коли тодішній перший заступник прокурора Донецької області став прокурором Донеччини. Губернатором Донецької області у той час був колишній гендиректор Донецького обласного територіального об’єднання автотранспорту, мало кому відомий за межами регіону Віктор Янукович.
Стосунки в губернатора та прокурора Донеччини склалися якнайтепліші. Відомо, наприклад, що дружина пана Пшонки є давньою подругою Людмили Янукович. Сам прокурор був частим гостем у будинку губернатора. Така щира дружба між керівником регіону і прокурором Донеччини, якого призначили наглядати за тим самим керівником, у країнах Заходу була б неможливою. Але де Донбас, а де Захід?
Щира дружба з губернатором Донеччини забезпечила Віктору Пшонці подальше кар’єрне зростання. У 2002 році Віктор Янукович став прем’єр-міністром України. За рік до Києва перебрався і Пшонка – з листопада 2003-го служить заступником генерального прокурора України Геннадія Васильєва – ще одного виходця з Донбасу. До речі, ще в 2002 році, за словами депутата Володимира Стретовича, тодішній генпрокурор Святослав Піскун кілька разів підписував наказ про звільнення Пшонки, але справі не давав ходу прем’єр Янукович.
У грудні 2004-го Віктор Пшонка подав у відставку з посади заступника генпрокурора за власним бажанням. Вочевидь, це був крок солідарності з прем’єром Януковичем, якого «пішли». Теплі стосунки з ним Пшонка зберіг і після Помаранчевої революції. У 2006 році саме Віктор Янукович хрестив сина Пшонки.
А в Україні звання «кум» звучить гордо! Генпрокуратура здійснює нагляд за всіма силовими структурами країни. Президенту Януковичу вигідно мати головним наглядачем за силовиками людину, з якою його пов’язують давні дружні стосунки, кумівство та взаємна довіра.
Прокурори гнізда Васильєва
Призначаючи генпрокурором свою людину, президент керувався ще одним чинником (в цьому разі, очевидно, «рэшал» саме він, а не його найближче оточення, як це було в більшості випадків під час ухвалення «доленосних для країни» рішень). Як у всіх інших державних установах, у Генпрокуратурі теж є власні групи інтересів, пов’язані з певними політичними та фінансово-промисловими групами. Причому в Генпрокуратурі вони на диво вкорінилися.
В ГПУ до спливання каденції Ющенка чудово збереглася команда, сформована ще генпрокурором Геннадієм Васильєвим. Той самий колишній заступник Васильєва Віктор Пшонка «воскрес» у Генпрокуратурі у 2006 році як перший заступник генпрокурора Олександра Медведька, теж вихідця з Донеччини.
Ще одіознішою фігурою в керівництві ГПУ називали іншу креатуру Васильєва – заступника генпрокурора та куратора Головного управління з розслідування особливо важливих справ Ріната Кузьміна. Коли Віктор Пшонка був прокурором Донеччини, Кузмін – прокурором міста Макіївки, яке очолював у ті часи Василь Джарти – нинішній голова Ради Міністрів АР Крим. Коли у 2003 році Віктора Пшонку призначили заступником генпрокурора Геннадія Васильєва, Рінат Кузьмін обійняв посаду заступника прокурора Донеччини, а вже за рік – заступника генпрокурора України та прокурора міста Києва. Такий кар’єрний злет пояснюють не лише кипучою енергією пана Ріната (що справді є) – тодішній генпрокурор Васильєв був добре знайомий з батьками Кузьміна.
Ріната Кузьміна постійно супроводжують скандали та звинувачення в жорсткому стилі керівництва. Ще у 2004 році під час президентських виборів трудовий колектив Київської прокуратури разом із районними відомствами закидали Кузьміну тиск на колектив. Як наслідок – після Майдану-2004 Рінат Кузьмін був усунутий з посади столичного прокурора. Спроба поновити його на цій посаді в 2006 році, коли Віктор Федорович повернувся в прем’єрське крісло, призвела до написання відкритого листа 47 працівників прокуратури Києва до президента Ющенка з вимогою втрутитися.
Уже після призначення на посаду заступника генпрокурора у вересні 2006 року Рінат Кузьмін відмовився спрямувати до суду прокурорське подання на депутата АРК Олександра Мельника. За словами колишнього міністра МВС Юрія Луценка, саме Мельник очолював наймогутнішу кримську ОЗГ «Сейлем», «на рахунку якої понад 50 вбивств». Завдяки цій історії Кузьміна стали називати фігурою, близькою до фінансово-промислової групи Ріната Ахметова. Депутата Мельника й олігарха пов’язує давня дружба.
Вже після перемоги Януковича на президентських перегонах Рінат Кузьмін підписав прокурорське подання на звільнення Гіві Немсадзе, якого донецька преса називає лідером найкривавішої донецької банди, на рахунку якої близько 57 жертв, а його адвокати – жертвою політичних репресій та невільним свідком двох гучних вбивств. Але скандалу не сталося. У Генпрокуратурі звільнення Немсадзе ні в кого не викликало жодних запитань. Подейкували, що 55-річний генпрокурор Олександр Медведько протягом останнього року цілковито довірився своєму енергійному заступникові. Версія про те, що Кузьмін – сірий кардинал української Генпрокуратури, і справді дуже популярна в українському політикумі. Тож не дивно, що призначення Ріната Кузьміна першим заступником Пшонки в середовищі регіоналів було сприйнято як закономірність.
Добріший поміж вовків
Голосування у Верховній Раді за кандидатуру Віктора Пшонки пройшло як по нотах. Крім того, що його одностайно підтримали депутати від правлячої коаліції, за нього віддало голоси чимало опозиціонерів. Зокрема, представники «Єдиного центру», бютівці, Васадзе, Буряк та Міщенко (колишній прокурор Києва), нунсівці Кармазін та Москаль тощо. Воно й не дивно.
Ще після президентських виборів з керівництва Генпрокуратури були посунуті Сергій Вінокуров і Микола Голомша (їх пов’язували з Віктором Ющенком) та Тетяна Корнякова (її називали протеже Юлії Тимошенко). На вибір лишилися дві кандидатури: перший заступник генпрокурора Віктор Пшонка та куратор слідчої частини Рінат Кузьмін. Лиховісна слава пана Ріната нардепів від опозиції і не тільки мала б кинути в холодний піт. Тому коаліції теж вибору не лишалося – більшість у парламенті була позитивно налаштована лише до менш агресивного Пшонки.
Визначальною рисою в характеристиці Віктора Пшонки є те, що його не супроводжують корупційні чи кримінальні скандали. (Йому можна закинути хіба-що справу донецького журналіста Александрова – на той час Пшонка очолював прокуратуру Донецької області; багато хто вважає, що справу так і не було доведено до кінця.) Для прокурорського працівника з Донеччини це означає тільки одне: або він справді чистий, або вміє надто добре ховати сліди. Саме такої фігури потребує зараз Янукович, який, схоже, намагається посилити свою групу впливу у владі на противагу двом найвпливовішим на сьогодні – Фірташа й Ахметова. По-перше, Віктор Пшонка – фігура, віддалена від Ріната Ахметова, а отже, його призначення генпрокурором не посилить позицій олігарха. По-друге, такий генпрокурор «прив’язує» до президента голову АП Сергія Льовочкіна, а через нього – олігарха Дмитра Фірташа. Явно своїх людей у Генпрокуратурі останні двоє нині не мають, а тому будуть змушені йти на компроміси з президентом. По-третє, Віктор Пшонка ладен гладесенько-рівнесенько довести до кінця «корупційну справу» Тимошенко. Людина не помічена в корупційних скандалах, яка звикла доводити справу охайно й не поспішаючи, зможе сформулювати бездоганне, з юридичного погляду, звинувачення проти команди Тимошенко. Юрія Луценка вже «привітали» кримінальною справою.
І нарешті. Віктор Пшонка краще за будь-кого захищатиме бізнес «сім’ї президента», яким опікується старший син глави держави – Олександр. ЗМІ поєднує з президентським бізнесом нардепа Партії регіонів Юрія Іванющенка. Ніхто не прикриє бізнес краще за старого товариша президента.