Переповідати, як відбувався допит Януковича, сенсу немає. Усі охочі могли дивитися допит та дві прес-конференції в режимі онлайн. Окремі відповіді екс-президента, який знову відзначився недорікуватістю, вже розібрали на цитати. Лишається питання навіщо, чіткої та однозначної відповіді на яке немає.
Безпосередньо вплинути на хід подій, пов’язаних із допитом Януковича, мали можливість три сторони. Це українська влада, сам Янукович і Кремль, який цілковито контролює всі рухи колишнього президента України.
Щодо першої, то в Києві, вочевидь, довго ламали голову над тим, як вийти із ситуації з найменшими втратами, а за сприятливих обставин ще й отримати вигоду. Головним підтвердженням цього є зірвана 25 листопада перша спроба допиту. Офіційна причина — правоохоронці не захотіли вступати у протистояння з активістами, які заблокували виїзд із Лук’янівського СІЗО та зірвали доправлення до судової зали обвинувачених. Мовляв, цього Янукович і домагався. Аргументація заслабка, якщо пригадати новини бодай останніх днів. 16 листопада прагнення уникати «силових конфліктів» не завадило правоохоронцям жорстко розігнати акцію біля Палацу «Україна» проти виступу там двох відомих зірок українського шоу-бізнесу. Дивною видається й мотивація самих блокувальників: у п’ятницю, на їхню думку, існувала загроза звільнення обвинувачених, а вже в понеділок вона чомусь зникла.
Читайте також: Свідчення Януковича в суді: проблеми з пам’яттю та незрозуміла мета
Реальнішою бачиться інша версія. До подій 25 листопада українська влада перебувала в пасивній позиції й мала обмежений вплив. Точної інформації про те, що саме збирається заявити Янукович, не було, тому лишалося тільки очікувати результату і в разі чого екстрено робити кроки у відповідь. Зрив допиту покращив позиції Києва. По-перше, суд у Ростові-на-Дону міг узагалі не погодитися з перенесенням події на іншу дату та заблокувати допит. Так проблема відпала б, ще й із провини Росії. По-друге, хоч остаточного зриву й не сталося, заплановану прес-конференцію Януковича вже не могли перенести. Таким чином, влада України отримала фору у два дні для реакції, адже нової зустрічі в суді екс-президент уже не міг уникнути.
Очікування того, що Янукович може розповісти щось сенсаційне про роль нинішніх лідерів України в подіях Майдану, виявилися марними. Вже під час його першої прес-конференції було очевидно, що він просто не може сказати нічого важливого про українських можновладців, хоча екс-президент й анонсував, що збереже певну інформацію для допиту. Тому в Києві вирішили відреагувати на докір, що Януковича допитають у суді як свідка, а не як підозрюваного.
«Не можемо допитати як підозрюваного, то зробимо підозрюваним під час допиту» — саме таке рішення, вочевидь, прийняли в столиці України. Виконувати його довелося не абикому, а генеральному прокурору Юрієві Луценку. У підсумку, як це часто буває, вийшло не те, що запланували. Патетичний тон промови Луценка свідчив про те, що він приміряв на себе образ героя та борця за справедливість. Насправді ж Юрій Віталійович мав відверто комічний вигляд, волаючи в мікрофон до Януковича, коли трансляцію з Ростова-на-Дону вимкнули на час перерви. Щодо правильності змісту та форми оголошеної підозри в держзраді можна писати окремі тексти. Щонайменше вона додала головного болю правникам, які й до того мали безліч запитань щодо організації розслідувань злочинів, скоєних під час Революції гідності, а також представниками колишньої влади.
Читайте також: Як столичні суди гальмують справи "Беркута"
Сам Янукович, схоже, підготувався непогано. Екс-президент випромінював упевненість, що щиро вірить у тези, які озвучує. І навіть більше: вірить, що може переконати інших і повернути свій уплив. Головний меседж такий: усі події Майдану відбулися виключно через зраду його партнерів по владі, і він двічі фактично звинуватив у цьому екс-голову власної АП Сергія Льовочкіна. «Я не святий, я припускався помилок, але…» — навіть через три роки після початку Революції гідності колишній президент переконаний, що його очорнили, а сам він став жертвою інтриг на верхівці.
Наміри та дії української сторони і Януковича більш-менш прозорі. Набагато складніше пояснити, на що розраховували в Москві, влаштовуючи спектакль із Віктором Федоровичем у головній ролі. Те, що організацію допиту взагалі не погоджували в Кремлі, припустити важко. Тим паче це фактично визнали в Адміністрації Путіна. «Безумовно, президент отримує регулярно інформацію про те, що відбувається навколо Віктора Януковича, які він робить кроки і в яких процесах бере участь», — заявив у понеділок речник лідера РФ Дмітрій Пєсков. Інше питання, наскільки вагомою була роль Кремля у формуванні змісту заяв колишнього президента України.
Читайте також: Банду геть чи бандитам тюрми
Припущення, що виступ Януковича був розрахований на внутрішньоросійську аудиторію, дістало небагато підтверджень. Навряд чи простому росіянинові цікаво, КамАЗами чи «ручною поклажею» вивозив майно з «Межигір’я» колишній гарант Конституції України. Акцент у низці російських ЗМІ зробили на тому, що Януковичу не дали озвучити зібрані ним «докази провини лідерів Майдану». Хто заважав йому це зробити на прес-конференції, не уточнили. Складається враження, що російська влада чинить із Януковичем, ніби господар квартири, котрий раз на рік витягає із закутків на балконі згорнутий радянський килим, витрушує його й ховає назад. Викинути рука не піднімається, бо «колись ще згодиться».
Завдяки Януковичу Кремль спробував вирішити два завдання. Показати, що нібито не чинить спротиву розслідуванням злочинів, а також озвучити вустами екс-президента необхідні тези передусім для своїх прихильників в Україні. Страшилки про «вісім розстріляних радикалами автобусів» та «приниженого чоловіка, якого змусили їсти скло й співати гімн України» цілком у стилі розрахованої на Україну російської пропаганди майже трирічної давності. Звісно, Януковича нині дуже погано сприймають навіть у проросійських колах. Однак зараз Москва має доволі обмежену «лаву запасних» для озвучування таких тез. Прокремлівські політики в Україні тяжіють до образу «нейтральних пацифістів» і не можуть дозволити собі публічно висловлюватися в дусі відвертої російської пропаганди. Таким чином, Янукович, по суті, єдиний «легітимний» інструмент для озвучування відверто кремлівських тез про події на Майдані, у Криму та на Донбасі для широкої аудиторії.