Є в Торонто місце, де вже багато років можна послухати гарну музику, це місце знаходиться в центрі міста на самому початку китайського кварталу й неподалік торонтського університету на перехресті вулиць Спадайна й Коледж.
Музику там грають з 1948 року. Це місце — El Mocambo.
Щоб усе прояснити, варто додати, що це місце — легендарне.
У різний час там грали і слухали різну музику, в 70-их клуб був бастіоном блюзу й рок-н-ролу. У 1977 році там відбувся несподіваний, а нині легендарний виступ гурту The Rolling Stones, яка під псевдонімом The Cockroaches (таргани) виступила на розігріві у популярної канадської групи April Wine. Це був перший за 14 років живий виступ «Ролінгів» у клубі, який потім був представлений на концертному диску Stones' Love You Live. До легенди, яку створили The Rolling Stones, долучилися й інші великі імена світової музичної сцени: U2, Елвіс Костелло, The Ramones, John Cougar Mellencamp, Duran Duran, Dream Theater, Tom Cochrane and Red Rider, Blondie, The Cars, Meat Loaf, Джимі Гендрикс, Queens of the Stone Age, Бон Джові та багато інших.
У серпні цього року гостем легендарного клубу була ще одна легендарна постать, може, не така розкручена, як зірки світового формату, але для нас, українців, не менш важлива — Олег Скрипка.
Скрипка, засновник і лідер рок-формації «ВВ» (Воплі Відоплясова), прилетів у Торонто на 2 дні, щоб презентувати свій tour the force, програму, що складається з найбільших хітів «ВВ», а також популярних народних і патріотичних пісень у єдиному й неповторному виконанні Олега Скрипки.
Нагода цього разу також була винятковою, Олег прилетів у Торонто з благодійним концертом, прибуток з якого був повністю направлений на підтримку Збройних сил України. Концерт разом із El Mocambo організувало концертне агентство «Kazka» за підтримки фонду «Second Front».
На сцені разом із Олегом виступала стихійно сформована «Second Front Orchestra», в якій в ролі «ВВ» втілились місцеві музиканти, створюючи напрочуд вдалий концертно-клубний варіант легендарного українського гурту.
Кілька сотень доступних квитків геть-чисто розійшлося і ті щасливці, які в п’ятничний серпневий вечір відвідали легендарний El Mocambo, отримали те, що торговці часто пропонують клієнтам як «buy one, get one free», хоча можна це перефразувати так: відвідай легендарний клуб El Mocambo, і отримаєш у подарунок легенду українського року Олега Скрипку зі своєю неповторною програмою.
Я знаю Олега з кінця 90-их, а його музика завжди була для мене ближчою, ніж хоча б творчість Вакарчука й «Океану Ельзи». Він цілковито підкорив мене, коли 2004 року створив у Києві фестиваль «Країна мрій», який зробив дуже багато для промування етнічної музики, не тільки, зрештою, української. Відколи я став директором Польського Інституту в Києві, я співпрацював з Олегом, щороку підтримуючи приїзди найцікавіших польських виконавців етнічної музики, обраних організаторами фестивалю. Коли 2010 року я залишав Київ, переїжджаючи у Нью-Йорк, Олег знайшов хвильку, щоб зі мною попрощатися. З того часу ми не контактували особисто, але я продовжував стежити за його розвитком як митця і як громадянина.
Я був на багатьох концертах «ВВ» і Скрипки, але цей у El Mocambo був особливим, може, через атмосферу легендарного місця, а може, тому, що час зараз винятковий і привід для концерту також був винятковий. Ніколи раніше Олег і його музика, яка стала універсальною мовою не тільки для нас, українців, не були мені такі близькі.
Коли на finale grande Олег із «Second Front Orchestra» зіграли шлягер «Країни мрій», по вінця заповнена зала «El Mocambo» співала разом із ними.
Кілька років тому я написав для Тижня колонку, що називалася «Країна мрій», а в ній був такий уривок: «Шукаючи в інтернеті слова гімну української молоді початку двотисячних років — «Країни Мрій» авторства Олега Скрипки, я випадково натрапив на відеозапис концерту гурту «ВВ» у Білорусі, де той співав свою пісню білоруською мовою в товаристві місцевих дівчат.
Це було 2016 року. Сьогодні, можливо, деякі з тих дівчат беруть участь у протестах на вулицях білоруських міст. Слова пісні Скрипки містять у собі незабутню ноту, з якою колись так багато українців ототожнювало себе: адже кожен десь глибоко в серці має свою Країну Мрій. Сьогодні вже білоруси мають усі підстави ототожнюватися із цими словами:
«Чуў я ці прыснілася мне
Што існуе краіна мрой
У той краіне расьце дзівосны гай
Гай той кожни можна знайсьці
Таямніцу чароунасьці
Нас нясе, нясе рака у зачарованим чауне,
У неба нясе
быццам ува сьне»
Минули роки, ситуація змінилася діаметрально, білоруси мусять далі чекати на пробудження своєї Країни мрій, а українці, борючись, по-новому відчитують давній гімн української молоді. Сьогодні в Торонто у легендарному музичному клубі El Mocambo легендарний український рокер Олег Скрипка у супроводі торонтської «Second Front Orchestra» і по вінця сповненої піднесенням зали заспівав:
Чув я, чи то снилось мені,
Що існує країна мрій,
В тій країні росте чарівний гай.
У гай той може кожен у війти.
Відчувати таємниці.
Володіти секретом дивних чар.
Хай несе мене ріка
У фантастичному човні,
У небо несе,
Наче уві сні.