Фото: Євгена Котенка
Коли йдеш на інтерв’ю до дизайнера найважче – вирішити, що ж саме вдягнути, аби вам не сказали «Зніміть це негайно!». Але, що б ви не вдягли, зняти всеодно захочеться, щоб приміряти легку шовкову молочно-чорну сукенку від Олени Даць і відчути себе справжньою світською левицею. Лише чотири роки тому львів’янка Олена Даць засвітилася на Українському тижні моди, а за цей час вже встигла показати колекцію в Парижі у рамках тижня прет-а-порте, взяти Гран-Прі престижного французького конкурсу «Trophée Evian des Créateurs de Mode» в категорії професіоналів, побувати з показами у Польщі, Португалії, Італії та Росії. Мабуть, через це незмінна організаторка «Тижнів моди» Ірина Данилевська і назвала «Тижню» Олену в якості найперспективнішої з молодих українських дизайнерів. Тому ми і зустрілися.
Слов’янське ставлення
У.Т.: – Чи існує взагалі таке поняття як українська мода та чи помітна вона у світі? Може це тільки медійний міф для внутрішнього використання?
– Мода – це поняття світове, не існує французької моди чи української, є загальносвітові тенденції. Звісно, що кожна країна, як і кожен дизайнер, намагаються докласти щось своє до того океану ідей. Я більше ніж переконана, що українська мода та взагалі українська культура впливають на моду світову. Йдеться взагалі про слов’янське ставлення до життя, про такі речі як менталітет, стиль поведінки. Модні тенденції у світі постійно змінюються, якийсь час найпопулярнішими були бельгійські дизайнери. У минулому сезоні виникла тенденція використання техніки оріґамі в одязі. Щодо слов’янських впливів, то світові марки та відомі дизайнери використовують деякі елементи нашої культури у своїх колекціях. Зараз і в Італії, і у Франції дуже цікавляться Східною Європою та слов’янськими дизайнерами. Нам властива інтелектуальна спонтанність, ми можемо продавати ідеї, а не тільки масовий одяг. Китай ми все одно не переженемо, як би не намагалися. Але у нас є власні оригінальні погляди на життя, за допомогою яких зараз можна вирізнитися.
У.Т.: – А якщо говорити про індустрію моди?
– Останнім часом на українському ринку з’явилися баєри (від англійського buyer – покупець), які прийшли на зміну реалізаторам. Раніше ми віддавали одяг під реалізацію у магазини та чекали, поки щось продасться. Баєр – це гуртовий покупець, з ним ти вже можеш планувати бюджет на півроку, знати, що шити, які замовляти тканини. З появою байерів робота набуває планомірності. Вони переглядають колекцію та замовляють наперед, від цього виграє багато галузей. Загалом, в тенденціях ми стоїмо з Європою абсолютно на одному рівні, але там є цільна інфраструктура, а у нас, на жаль, поки що ряд не поєднаних між собою складових. Але у Європі молодому дизайнерові пробитися набагато важче, тоді як в Україні багато незайнятих ніш і просто запаморочливі можливості для розвитку.
«Схід і Захід разом»
У.Т.: – Як технічно створюється колекція?
– Вся творча робота відбувається у Львові, це маленьке ательє в парку, де ми виготовляємо тільки експериментальні зразки. Мені надзвичайно пощастило, там дуже спокійно, тому що не бачу ані заторів на дорогах, ані натовпу. Атмосфера дійсно сприяє творчості. Шиється одяг у Харкові на фабриці «Сатин». Це така міні-глобалізація: я можу працювати у Львові, а всі технічні питання вирішувати по телефону. Окрім того, така віддаленість від конкурентів і зацікавленого кола людей допомагає дотримуватися таємниці виробництва. Пропозицій дуже велика кількість, до мене підходить з багатьох фабрик, пропонують шити дешевше. Задаю питання – зі мною починають сперечатись. А тут я пояснюю, що потрібно робити, щоб виправдати названу мною ціну та пропонувати ринку товар відповідної якості.
У.Т.: – А скільки коштує участь у «Тижні моди», адже це поки що єдина можливість знайти собі VIP-клієнтів?
– Мені участь обходиться десь у вісім тисяч євро, але я не економлю. Я взагалі надаю показам великого значення, бо саме на показах досягається створення образу, легенди. Ти можеш бути режисером сам, можеш найняти дорогого режисера. Власне кажучи, це те, що ми всі хочемо продавати – образ і легенду. Ще треба заплатити за взуття, за винятком тих випадків, коли ти розробляєш власну лінію, запрошення, зачіски, макіяж, каталоги. Ну і найдорожче – це послуги моделей. Я люблю працювати з дівчатками зі Львова. Вони чемні, сидять біля мене весь показ, не біжать палити в туалет, не з’являются, вже одягнені, до показу на очі гостям. Вони об’їздили півсвіту, Нью-Йорк, Мілан та Париж, але на їхньому ставленні до роботи це не позначилось.
У.Т.: – А яке воно взагалі – життя дизайнера? Це більше творчість чи вже бізнес?
– Ніколи не думала, що життя в мене буде таке розплановане. Я знаю, що буду робити наступного року, а раніше сподівалася, що буду жити одним днем і літати, як вільна пташка. Можу поділитися секретом успіху – порадою для початківців: дуже важлива дисципліна. Треба примусити себе зранку прийти на роботу, бо там на тебе чекають твої ж працівники. Творчість – це окремо, натхнення – це важливо, але придбати тканину – важливо також. Мені ще важко абстрагуватися та не думати про роботу весь час. Але, кажуть, це прийде з роками.
Гуцульські мотиви
У.Т.: – Наскільки успішним з точки зору комерції є використання українських етнічних мотивів?
– Клієнтам подобається. Рішення вплести якийсь український елемент народжується саме собою. Звісно, є море книжок, які я переглядаю, створюючи колекцію, з дитинства дуже люблю писанки, але я не обираю мотивів з якогось конкретного регіону. Скоріше, це еклектичне поєднання. Дуже смішно вийшло із принтом з найновішої літньої колекції, друкованою тканиною, яку я замовляла в Італії. Я взяла шматочок візерунка, фрагмент гуцульської вишивки, і відіслала. Власник фабрики зателефонував і запитав: «У вас щось сталося? Що це за хрести? Може, щось зміните, бо це так похмуро». Насправді ж це був прадавній солярний символ – знак сонця. І, якщо придивитися, то дійсно, у нашому житті постійно зустрічаються перехресні лінії…
У.Т.: – Асиметрія, рух по колу і деструктивність форми – модні тенденції від Олени Даць у цьому весняному сезоні. А що буде модним у наступному?
– Я пропоную своїм клієнтам шовкові сукні з символічним принтом. Модними будуть легкі летючі натуральні тканини, багато шовку, багато свіжості, ніжності у поєднанні з графічністю.