Офіційний сайт ВО «Свобода», окрім української, має ще дві мовні версії – білоруську та французьку. Воно й не дивно – Олег Тягнибок не приховує свого захоплення найвідомішим європейським ультраправим політиком – лідером французького «Національного фронту» Жан-Марі Ле Пеном. Завдяки підтримці останнього «Свобода» ввійшла до асоціації націоналістичних партій Євросоюзу «Євронат». Успіх європейських ультраправих, які мають своє представництво в Європарламенті, надихає українських націоналістів.
Тягнибока не дуже засмучують результати двох останніх парламентських кампаній «свободівців» у 2006 і 2007 роках (0,36% и 0,76% відповідно), адже його кумир Ле Пен 1974 року починав із 0,74%, а вже в 2002-му вийшов до другого туру з тодішнім президентом Жаком Шираком. Мріяти про вихід до другого туру президентських перегонів-2010 лідерові «Свободи» поки зарано, проте нинішні вибори дають йому гарний трамплін на місцевих виборах 30 травня 2010 року та на дострокових виборах до Верховної Ради.
Складна економічна ситуація, наслідком якої є масовий виїзд українських громадян за кордон, і, відповідно, нелегальні мігранти з країн Азії та Африки – претенденти на вакантні робочі місця в Україні, є головною запорукою успіху «свободівської» ідеології. Перші паростки ксенофобських настроїв, які підживлюють електоральну базу Тягнибока, було чітко видно в місті Марганці на Дніпропетровщині. Там сталося те, що давно відбувається в Старій Європі, яка страждає від бунтів мігрантів із арабських та африканських країн, – побутовий конфлікт переріс у сутички на національному ґрунті між місцевими українцями та вірменською діаспорою. Саме такий безлад зробив із Ле Пена політика європейського масштабу. Олег Тягнибок миттєво відреагував на марганцевські погроми, заявивши, що ця сутичка – лише перша ластівка й невдовзі Україна опиниться перед загрозою масових емігрантських бунтів.
Месьє Ле Пен свого часу був оштрафований на 1,2 мільйона франків за висловлювання, що газові камери були «лише епізодом в історії Другої світової». Лідер «Свободи», на диво, і в цьому повторив свого вчителя, виголосивши на горі Яворина одіозну промову, яку деякі ЗМІ подали як ксенофобську. І скільки б опоненти не звинувачували його в ксенофобії, після Марганця країна пройшла точку неповернення, тож об’єктивно час гратиме на руку правим партіям. Це, до речі, засвідчила й виборча кампанія до Тернопільської облради, де «Свобода» здобула майже 35% голосів.
Якість партійних кадрів «Свободи», яка офіційно налічує 15 тис. членів, не задовольняє й самого Олега Тягнибока. Про це свідчить, зокрема, мала кількість публічних облич у партії, до яких можна віднести хіба спортивного коментатора Ігоря Мірошниченка (очолює сумський обласний штаб), актора-коміка Богдана Бенюка, а також режисера Юрія Іллєнка. На виборах у Тернополі кадровий ресурс виявився настільки незадовільним, що Тягнибокові довелося залучати спецзагін «варягів» у складі львів’янина з Бердянська Олексія Кайди, волинянина Анатолія Вітива та кримчанина Едуарда Леонова. Саме Кайда врешті очолив Тернопільську облраду, що призвело до гострого конфлікту між місцевими та заїжджими «свободівцями».
Тривалий час головним політтехнологом партії вважали Олександра Сича, який наразі зосередився на роботі керівника івано-франківського штабу, будучи водночас довіреною особою Тягнибока. В питаннях медіа традиційний вплив зберігає Ігор Мірошниченко, котрий має розгалужені зв’язки серед журналістів центральних ЗМІ. Допомагати йому буде голова прес-служби Юрій Сиротюк. Окрім них, вплив на ухвалення рішень у партії має голова київського осередку Андрій Мохник.
Один із постійних спонсорів «Свободи» і єдиний публічний – власник львівського аквапарку, депутат Тернопільської облради Андріан Гутник. Іншими «гаманцями» партії тривалий час вважали власників холдингу ТКС (провідна компанія на ринку Західної України в галузі будівництва) Івана Торського і Володимира Говірка. Втім, зростання антиемігрантських настроїв і, відповідно, рейтингів Тягнибока неодмінно мають привернути до нього увагу більш системного бізнесу. Завадити цьому не зможе навіть антиолігархічна риторика «Свободи» й заклики до люстрації старої еліти, яку Тягнибок називає «чудом-юдом із Печерських пагорбів».