Не забувають про анексований півострів і на міжнародній арені: в ООН наприкінці осені 2016-го РФ визнали державою-агресором. А тема повернення півострова до складу України раз у раз виринає на великих міжнародних самітах. Здавалося б, робота з деокупації триває, однак якщо придивитися ближче, то може скластися протилежне враження.
Гібридна анексія, як і гібридна війна, породила купу проблем. Здебільшого для простих кримчан, які вирішили лишитися українськими громадянами. Свою роль тут відіграли і постанови Кабміну (наприклад, № 1035 про обмеження поставок окремих товарів із тимчасово окупованої території), і постанови Нацбанку, зокрема визнання кримчан нерезидентами, і закони, ухвалені парламентом, зокрема про окуповані території. Виявилося, що українська влада до кінця не знає, як реагувати на дії РФ. А чіткої та зрозумілої стратегії повернення півострова до складу України не видно. Це можна зрозуміти в перший рік війни, коли країна була розгублена, а прості громадяни в метро студіювали посібники з ведення партизанської війни в умовах міста. Але якщо на міжнародній арені на третій рік так-сяк стратегія проглядається, то у внутрішніх, суто українських, справах держава, здається, реагує точково й подекуди хаотично.
Прокуратура та інші силові органи порушили чималу кількість проваджень, пов’язаних із анексією. Тривалий час здавалося, що ця паперова забава має суто формальний характер — фіксувати порушення, розгляд яких по суті розпочнеться бозна-коли. Однак цей механізм інколи все ж спрацьовує: варто згадати хоча б затримання СБУ на адмінкордоні зрадників — колишніх військових ЗСУ, що після анексії залишилися на півострові й улітку 2016-го намагалися потрапити в материкову Україну.
Читайте також: Девальвація соборності?
Втім, про повноцінну та продуману політику Києва щодо окупованого півострова говорити зарано. «Немає логічної та прийнятої стратегії України щодо цієї території. Ми не розуміємо, чи блокуємо її, чи сприяємо громадянам для підтримки правового зв’язку з материковою Україною. У результаті виникає багато проблем. Одна з них — постанова Кабміну № 367 про порядок в’їзду-виїзду на окуповані території. Вона не дає можливості іноземним громадянам, зокрема лояльним до України журналістам та адвокатам, які моніторять і фіксують порушення прав людини, дістати дозвіл на в’їзд у Крим. Бо це складна й проблемна процедура, яка фактично унеможливлює потрапляння на півострів іноземців. Правозахисники не раз закликали державу зробити цю процедуру повідомчою, а не дозвільною. Але на сьогодні змін поки що немає. Як наслідок — іноземці змушені заїжджати на півострів через Москву, порушуючи прикордонний режим. У результаті Україна не контролює, хто ж потрапляє до анексованого півострова. От до яких наслідків можуть призводити такі постанови», — розповіла Тижню Дарія Свиридова, представниця Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ).
На складнощах роботи правозахисників на території АРК свого часу наголошували й представники кримських татар. Вони зауважували, що дозвільні процедури не лише з боку Москви, а й з боку України можуть стати додатковими перепонами для потрапляння місій у Крим, попри, здавалося б, зацікавленість України у фіксуванні порушень прав людини.
Окрім того, у кримчан, які вирішили вибратися з окупації, виникають проблеми з евакуацією майна. До цього причетна згадана вище постанова № 1035, прийнята як частина економічної блокади. Як зазначають правозахисники, перелік предметів, котрі може вивезти українець, обмежений і подекуди застарілий. Кабмін нібито погодився внести в документ певні зміни, які спростили б життя вимушеним переселенцям, але поки що все відбувається на словах. Водночас та сама УГСПЛ має в судовому провадженні кілька позовів, пов’язаних із цією постановою. В одному із судів навіть вдалося отримати рішення, яке визнає цей документ незаконним і таким, що порушує майнові права кримчан.
Окрема мова про банківський сектор. Свого часу НБУ визнав жителів Криму нерезидентами України. У результаті навіть цілком проукраїнські кримчани виявилися відрізаними від власних фінансів. Згодом цю проблему частково вирішили за допомогою довідки для вимушено переміщених осіб (ВПО). Попри це, низка банків вимагають додатковий пакет документів, про який не згадується ані в постановах, ані в законах. І, здається, регулятор на це не здатний вплинути. Ситуації могли б зарадити зміни до закону про створення вільної економічної зони «Крим», проте вони лише готуються.
Читайте також: Операція «Повернення Малоросії»
«На жаль, не існує єдиного бачення і програми дій щодо ситуації з Кримом. Як наслідок — немає координації між відомствами, які так чи інакше намагаються реагувати. Зрозуміло, що або військовим способом, або за допомогою переговорів Крим можна буде повернути, коли Україна виявиться на піку можливостей, а Росія — на мінімумі. Але цей момент можна наближати й працювати над створенням такої ситуації», — переконаний дипломат Богдан Яременко.
Він зауважує, що зараз варто працювати за трьома напрямами. Перший — завдати максимального економічного, політичного та дипломатичного збитку Росії. У результаті РФ має перетворитися на країну, яка де-факто веде війну. Другий — почати вибудовувати органи управління кримської автономії, оскільки повернення півострова не буде простим. Тож над цим треба працювати вже зараз. Зокрема, створити парламент Криму в материковій Україні, який представляв би інтереси кримчан як у нас, так і на міжнародній арені. Так само варто відновити Раду Міністрів АРК, яка фіксувала б і намагалася б вирішувати проблеми кримчан. І, що найважливіше, визначитися зі статусом автономії. Оскільки в попередні роки де-факто ця територія була саме російською автономією у складі України, що в результаті вплинуло на окупацію. Тут можна вкотре згадати про кримських татар та ідеї створення кримськотатарської автономії у складі України. Але все це поки що ідеї на папері, адже поради та рекомендації, не закріплені законодавчо, лишаються просто порадами та рекомендаціями.
Пускати речі на самоплив є дуже поширеною практикою в українській політиці. У питанні Криму вона вже дала цілком очікуваний результат: ігнорування проросійських настроїв та роботи ворожих спецслужб, які підігрівали ці настрої, обернулося катастрофою 2014-го. Лінива, часто заради проформи «деокупація» також може дати цілком очікуваний ефект.