Стрічка, знята державною кінокомпанією China Film Group, протягом двох годин розповідає глядачам про те, як перші китайські комуністи створили велику партію, відтак велику країну, котра нині живе у мирі й злагоді. У картині знялися 178 зірок китайського кіно, зокрема, зірка Голлівуда Чоу Юнь-Фат.
За добрим давнім комуністичним звичаєм партія та влада в особі голови державного управління радіо, кіно і телебачення зажадали, щоб картина зібрала не менше 1 млрд юаней ($154,4 млн). На виконання цього припису дали вказівку, що працівники державних компаній та підприємств обов’язково мусять переглянути «Початок нового відродження». Чимало фірм навіть звільняли від роботи людей на півдня, щоб ті мали змогу піти до кінотеатру та насолодитися стрічкою. У школах та ВНЗ скасовували уроки, щоб учні та студенти могли побачити, як комуністи здобули перемогу. Проте більшість несвідомих громадян, оминаючи кінотеатри, йшли займатися своїми справами, а тому план щодо перегляду не виконувався. На відміну від знятої два роки тому стрічки «Велика справа заснування республіки» про утворення КНР новий блокбастер провалився в прокаті.
Попри очевидні успіхи в економіці, ситуація в країні геть не відповідає пропагованій у картині «Початок великого відродження». Проте доволі поширена збайдужілість населення – це не найсерйозніша проблема, якою переймається влада. Національні сутички, перш за все у західній частині Піднебесної, знову опинилися на першому плані. Втім, вони звідти ніколи й не зникали.
Синьцзян-Уйгурський автономний район (СУАР), що в перекладі з китайської означає «новий кордон», або «нові рубежі», – регіон на північному заході країни, найбільша за площею територіально-адміністративна одиниця КНР. Історичний топонім – Східний Туркестан. Корінне населення регіону становлять переважно уйгури (45%), китайці (ханьці – 40,5%), казахи (7%), киргизці, дунгани, узбеки, росіяни та деякі інші народи. Основною релігією на цій території був іслам. СРСР підтримував сепаратистські державні утворення в СУАР: Східно-Туркестанську Ісламську Республіку (1933–1934) та Східно-Туркестанську Революційну Республіку (1944–1949). Під час Голодомору 1932–1933 років близько 500 тис. казахів емігрували до Синьцзяну й у такий спосіб врятувалися від голодної смерті. Близько 80% уйгурів СУАР проживають на південному заході, казахи – здебільшого на півночі Синьцзяну, ханьці – переважно на сході та півночі автономного регіону. Національні відносини там завжди були напруженими. Китайська влада від 1950-х років провадила там політку масового переселення китайців, щоби змінити демографічну ситуацію, внаслідок якої проблеми лише набували більшої гостроти. Серед некитайського, переважно уйгурського населення, доволі сильними є сепаратистські настрої, крім того, зростає кількість прибічників ісламського фундаменталізму. Низка уйгурських організацій веде озброєну боротьбу за створення власної держави – Східного Туркестану.
На початку серпня в Кашгарі (місто на крайньому заході СУАР) сталася низка збройних сутичок, що супроводжувалися двома вибухами, загинуло 20 людей. Влада Піднебесної звинуватила в терактах бойовиків з ісламського Руху за звільнення Східного Туркестану (РЗСТ), які проходили підготовку в Пакистані. Наступного дня відбувся новий напад – загинуло 27 людей.
Події в Кашгарі – черговий епізод терористичних актів, які спалахнули в СУАР за останній місяць. Масштабний інцидент відбувся в місті Хотан 18 липня. Тоді поліція застрелила 14 уйгурів, котрі атакували місцевий поліцейський відділок, вбили двох полонених та двох мирних жителів. Чималий сплеск безчинства відбувся в липні 2009 року. Тоді під час сутичок в столиці СУАР Урумчі, за офіційними даними, загинуло 197 та поранено понад 1,7 тис. людей. За кількістю жертв ці події стали найбільш кровопролитними в сучасній історії КНР після подій на площі Тяньаньмень.
Китайські можновладці використовують не лише поліцейські методи, а й економічні. В травні того року очільник КНР Ху Цзіньтао оприлюднив національний проект з покращення життя в Синьцзяні. До 2015 року витрати на нього сягнуть 10 млрд юаней (($1,5 млрд). а до 2012-го всі мешканці похилого віку будуть забезпечені пенсіями, в той час як у самій Піднебесній пенсійна система діє у великих містах та на держпідприємствах. Фінансувати програму планують за рахунок прибутків від добування нафти та газу в регіоні. Ведеться активне будівництво автошляхів. Кашгар став частиною Ланьчжоу-Синьцзянської залізниці наприкінці 1999 року, в процесі прокладання нової траси до Південного Синьцзяну. З липня 2008-го розпочалося будівництво 488-кілометрової залізничної гілки до Хотана. Крім того, розпочалися проектно-пошукові роботи з розширення залізничної сітки на сусідній Пакистан через Хунджерабський перевал. Водночас Пекін не відмовляється від подальшої китаїзації СУАР. Є план перетворити близько 100 тис. уйгурських кочівників на осілий народ і забезпечити викладання китайською мовою в усіх школах. Втілення масштабних інфраструктурних проектів не дуже до вподоби самим уйгурам. Втім, як свідчать останні події, результатів ці програми наразі не мають. Пекіну поки не вдається встановити контроль над ситуацією в цьому багатому на вуглеводні та стратегічно важливому регіоні, через який пролягають основні трубопроводи з Центральної Азії.
З інших причин заворушення охопили місто Далянь, російська назва якого – Дальній, японська – Дайрен, на Ляодунському півострові неподалік відомого Люйшуня (Порт-Артур). На масових демонстраціях жителі міста вимагали закрити хімічний завод корпорації Фуцзя. В короткому повідомленні агентства Синьхуа йшлося, що робота підприємства тимчасово призупинена. Побоювання охопили населення, коли тропічний шторм Муйфа пошкодив дамбу довкола заводу, що загрожує викидом параксилолу – токсичної речовини, що використовується у текстильній промисловості.
Безпосереднього зв’язку між подіями в СУАР та на Ляодунському півострові немає. Проте для Пекіна вони не дуже добрі провісники. Національні проблеми на заході країни доповнюються певними труднощами на сході. Причому в регіоні, котрий був зразково показовим. На розвиток Даляна пішли мільярди, сюди ж возили для демонстрації успіхів російського президента Дмітрія Мєдвєдєва. Другою проблемою для влади стало те, що мітинги в Даляні були добре організовані. Попри те, що доступ у Twitter закритий, тим не менш, на сайті Sina Weibo користувачі лаяли владу на всі заставки. Особливе обурення викликало повідомлення агентства Reuters з посиланням на джерело в китайській хімічній галузі про те, що насправді хімзавод в Даляні продовжує працювати. Хоча антивладних лозунгів на демонстрації не було, проте в Пекіні усвідомлюють, цього не доведеться чекати.
Попри чималі гроші, що виділяються СУАР, безлади в регіоні не стихають. Те саме і в Даляні. Рівень життя там значно вищий, ніж на заході, проте населення незадоволене. Наразі лише екологією. Але, як-то кажуть, добрий початок – половина діла. До того ж економічне зростання Китаю уповільнюється та фінансові можливості влади зменшуються.
Врешті-решт, не хлібом єдиним живе людина. Вкотре підтверджується думка, що лише економічними успіхами вимоги політичних свобод не придушити. Так було в Південній Кореї, Тайвані, Бахрейні. І пропагандистські фанфари, масштабні кінострічки про славне минуле не дуже-то допомагають. Час проводити реформи наближається. Та що раніше вони розпочнуться в країні, котра є світовим лідером, то краще буде для всієї планети. Інакше можна спізнитися, як деякі арабські країни.