«Незважаючи на те, що біла людина все ще там (в Африці – Ред.), працює в якості дипломата, експерта з надання допомоги чи з розвитку, вона більше не грає важливу роль. У 1970 році близько 70% усіх коштів, що йдуть з Півночі на Південь були у вигляді допомоги. Нині ця частка складає 13%.
І пропорційне скорочення обсягів допомоги не супроводжується посиленням торгівлі та інвестицій західних компаній. За 30-річний період, частка Західної Європи у всій міжнародній торгівлі з Африкою скоротилась з 51% до 28%.
Хоча ряд західних транснаціональних корпорацій таких як Heineken і Unilever все ще прагнуть вкладати в Африку, вони просто ведуть роботу, яку почали там багато років тому. Переважна більшість західних компаній не мають стратегії, розрахованої на Африку. Вони вважають Африку страшною і непередбачуваною», – йдеться в статті.
«Найбільша зміна в Африці була ініційована стороною, яка взагалі не мала наміру це робити. Китай вивозить з Африки мідь, олово, боксити, залізні руди, колтан і листяні породи і у відповідь будує дороги, мости, залізниці, аеропорти та стадіони. Аеропорти та футбольні стадіони стають подарунками африканським лідерам. Інфраструктура потім використовується для транспортування сировини на Схід», – відмічає NRC HANDELSBLAD.
«Чи має біла людина інший вихід крім як втекти з Африки піджавши хвіст? Звичайно має. Вона повинна переглянути свою роль та відносини з Африкою. Перш за все, треба відійти від зверхності і патерналізму, з яким вона ходила Африкою 150 років Одна із причин, чому африканці з радістю вітають у себе китайців – це їх бізнесове (читай: засноване на рівності) ставлення», – пише видання.
Читайте також: Індія програє у змаганні з Китаєм