Уже кілька тижнів у Канаді не вщухає скандал, спричинений спікером канадського парламенту Ентоні Ротою, який на урочисту зустріч президента України Володимира Зеленського в Парламенті як одного з гостей запросив 98-річного Ярослава Гуньку — виявилося, колишнього солдата Ваффен СС «Галичина», відомої в українських еміграційних колах просто як дивізія «Галичина». Розгорівся скандал, жертвою якого негайно ж став сам спікер Рота, який був змушений піти у відставку. Відкрита скринька Пандори за посередництвом провідних медіа щодня видає всі можливі смороди локальних політичних суперечок. Ідеться переважно про те, що Канада — через роззяву спікера — втратила лице. Хто в цьому винен і хто має перепросити в президента Зеленського, канадців і міжнародної спільноти, ну і хто, зрештою, має відповідати за це?
Цілком очікувано скандал одразу ж підхопила путінська пропаганда, яка точно зробить усе, щоб про нього не скоро забули.
Ця справа обурила єврейське середовище, а польський посол в Оттаві Вітольд Дзєльський опублікував у твіттері допис, у якому написав, що лідери Канади й України в парламенті в Оттаві «вшанували члена Ваффен СС “Галичина”, горезвісного військового формування України часів Другої світової війни, відповідального за вбивства тисяч поляків і євреїв. Польща, найкращий союзник, якого має Україна, ніколи не пристане на відбілювання таких злочинців! Як польський посол у Канаді, я чекаю вибачень».
Є такий вислів — «молоко розлилося», що значить: сталося щось прикре, і цього вже неможливо скасувати. Ця справа має настільки давнє історичне тло, що молоко вже встигло скиснути.
Українці з України закидають українцям із діаспори, що ті не роблять нічого, щоб пояснити канадській громадськості заплутаний історичний контекст, у якому виникла й діяла дивізія «Галичина». Українці діаспори, спантеличені несподіваним розвитком подій, намагаються оговтатись і висловити якусь позицію. Дехто — обдуману, інші — емоційну, готові захищати честь старого вояка й самої дивізії, посилаючись на документи. Ідеться про рапорт комісії (Commission of Inquiry on War Criminals) під головуванням судді Жюля Дешена, яка в 1984–1987 роках вивчала звинувачення, нібито в Канаді оселилися тисячі нацистських воєнних злочинців.
Читайте також: Як увімкнути гравітацію українського ґранд-наративу?
Слідча комісія у справах воєнних злочинців на чолі із суддею Жюлем Дешеном дійшла висновку, що повідомлення про «тисячі нацистських воєнних злочинців у Канаді напрочуд перебільшені», і зазначила, що немає доказів воєнних злочинів з боку ветеранів дивізії «Галичина».
- Члени дивізії «Галичина» проходили індивідуальну перевірку перед в’їздом до Канади.
- Звинувачення у воєнних злочинах проти членів дивізії «Галичина» ніколи не були обґрунтованими — ні 1950 року, коли їхню першу групу при іміграції в Канаду затримали (на вимогу ряду організацій), ні 1984 року, коли ці звинувачення поновили перед Комісією.
- За відсутності доказів участі в конкретних воєнних злочинах або знання про них, самої лише приналежності до дивізії «Галичина» недостатньо для обґрунтування звинувачення.
Посилання на оригінальні документи тут.
Багато захисників дивізії Ваффен СС / дивізії «Галичина» не розуміють однієї принципової речі: ідеться не про конкретні акції чи злочини, яких не знайшли чи вчинення яких конкретними вояками цього формування не доведено, ідеться про сам факт існування дивізії в складі військових формувань нацистської Німеччини.
Яка різниця між Альгемайне СС і Ваффен СС?
Два основні складники СС — це Альгемайне СС (загальні СС) і Ваффен СС (збройні СС). Альгемейне СС була відповідальна за впровадження расової політики нацистської Німеччини й загальну поліцію, тоді як Ваффен СС складалася з бойових частин СС, які присягали на вірність Гітлеру. Щоб зрозуміти масштаб цього явища, варто поглянути на перелік національних дивізій Ваффен СС.
- 5 «Вікінг»: німці, норвежці, данці, шведи, ісландці, фіни, естонці, нідерландці, фламандці, валонці й швейцарці.
- 7 «Принц Ойген»: німці, етнічні німці з Банату, серби з Банату, Хорватії, Угорщини й Румунії.
- 11 «Нордланд»: шведи, данці, норвежці.
- 14 «Галичина» № 1: українці.
- 15 Ваффен-Гренадерська № 1: латвійці.
- 19 Ваффен-Гренадерська № 2: латвійці.
- 20 Ваффен-Гренадерська № 1: естонці.
- 21 «Скандерберґ»: албанці.
- 23 «Кама»: хорвати й босняки.
- 23 «Недерланд»: нідерландці.
- 25 «Гуньяді»: угорці.
- 26 Ваффен-Гренадерська: угорці.
- 27 «Ланґемарк»: фламандці.
- 28 «Валлонія»: валлонці.
- 29 «РОНА»: росіяни.
- 30 Ваффен-Гренадерська: білоруси.
- 33 Ваффен-Кавалерійська: угорці.
- 33 «Шарлемань»: французи.
- 34 «Ландсторм Недерланд»: нідерландці.
- 39 піхотна: румуни.
Кожна із цих дивізій налічувала від кількох до понад 20 тисяч вояків (СС «Галичина» — 22 тисячі).
І ця присяга на вірність Гітлеру — саме та крапка над «і», яка закриває будь-які дискусії щодо повоєнної долі вояків дивізії «Галичина». Цього вже не можна змінити, принаймні впродовж кількох поколінь, поки не відійдуть не лише нащадки солдатів дивізії, а й нащадки жертв.
Якщо історія чогось учить, то, може, варто поглянути на долю польських військових формувань, що були утворені на території сучасної Італії і метою яких було боротися за незалежність Польщі на межі XVIII і XIX століть.
Польські легіони були сформовані французами в північній Італії. У травні 1797 року в рядах легіонів було близько 7 тисяч солдатів, переважно поляків, які перебували в еміграції, а також польських військовополонених і дезертирів з австрійської армії.
Читайте також: Батько наш Бандера. Як лідер ОУН став символом українського спротиву
Наполеон використовував польських легіонерів у багатьох кампаніях, легіонери воювали на боці Франції навіть після поразки Наполеона 1812 року й під час відступу з Росії. Поляки брали участь у багатьох битвах, зокрема під Лейпцигом 1813 року й під Ватерлоо 1815-го. Їх використовували також для придушення антифранцузьких повстань, наприклад селянського повстання в Неаполітанській республіці, створеній у південній Італії.
У 1802–1803 роках легіони відправили на острів Санто-Домінго (нині — Гаїті) для придушення антифранцузького повстання чорних рабів.
1808 року легіонери брали участь у кривавій пацифікації повстання під Сарагосою під час іспанської війни.
У польських легіонах воювало загалом близько 35 тисяч осіб, загинуло близько 20 тисяч.
Знадобилося багато років, щоб можна було поглянути на польські легіони з іншої перспективи, але для поляків вони завжди були героями, які воювали на різних фронтах, сподіваючись на визволення підневільної вітчизни. Символом віри в незалежність стала пісня легіонерів, яку ще називають «Мазурка Домбровського», яка у XX столітті, після здобуття Польщею незалежності, стала польським національним гімном.
Я не ставлю знаку рівності між цими двома історичними феноменами — хочу тільки показати парадоксальність нашого занурення в історію, на яку ми вже не маємо жодного впливу. Молоко не тільки розлилося, а вже й скисло.