Ґуґл, щоправда, такого терміна не знає. У результатах пошуку він видаватиме різні медичні заклади найближчого вам міста. І це несправедливо. Адже існує іппо-, каніс-, чи дельфінотерапія – лікувальне спілкування з кіньми, собаками, дельфінами. Є арт-терапія — лікування мистецтвом. Спілкування з містом теж гарно лікує, якщо вам вдасться встановити діалог. Правда тут, як і у випадку з тваринами, доведеться знаходити спільну мову без слів.
Слова і справді мало чим зарадять. Я б міг, наприклад, вам розповідати про мальовничий рельєф і ландшафт Києва, з чим місту дійсно пощастило. Така велика кількість панорам — і кожна чимось цінна й особлива: парк Слави, арка Дружби народів, Володимирська гірка, Пейзажка. Міг би також згадати про найдовші київські проспекти, Перемоги і Броварський, котрі, здається, тягнуться до неба, чи про мальовничі вигини Андріївського узвозу – найвідомішої вулиці міста.
Але ви скажете: «Це все відомі речі».
Коли згадаю про історико-архітектурний спадок — найстаріший християнський храм України та всієї Східної Європи, що вцілів до нашого часу, найбільшу в Європі фортецю ХVIII-XIX ст., найвідоміший православний монастир на східнослов’янських землях, найбільший у Європі скансен та багато іншого – ви теж відповісте: «це все вікіпедійна інформація».
Читайте також :Закохувати в Київ: три правила гіда в капелюшку
Якщо заговорю про київські дворики, де можна натрапити на ручних воронів, закоханих пеліканів, англійські замки з романтичними вежами-шпилями, мозаїки, скульптури, мурали і інші такого роду приховані секрети – ви дасте відповідь, що це давно вже не секретна інформація.
Навіть цитати мало чим зарадять. Всі чули про булгаковське «Найкраще Місто в світі», майже всі знають про бальзаківський «Північний Рим» і «Вічне місто», як і Шевченків «Святий Київ», що «мов на небі висить».
Я міг би, врешті, запропонувати вам дійсно маловідомі київські цікавинки. Не кожен, справді, зможе відшукати фавна з панфлейтою і німф майолікових на Лютеранській, скульптурну красуню в стилі ар-нуво на Толстого, ліпних чоловіків у дивних шоломах та пишнотілих дів на Великій Житомирській. Та навіть якщо вдасться і знайдете, то це також не дасть гарантію того, що осягнете містотерапію.
Понад те, хтось обов’язково заведе мову про недоліки міста, яких теж, зрозуміло, немало. Це як із вибором професії: кожна має певні недоліки, та коли вони для вас прийнятні і губляться на фоні переваг – тоді це ваша справа. Та ж історія з вибором партнерів: немає ідеальних, є лише ті, котрих приймаємо, з їхніми чеснотами та вадами. Із містотерапією щось схоже: якщо її ефект не виявляється — можливо, це просто не ваше місто.
Читайте також: Київ. Марнота. Французьке кіно
Але для когось прогулянка Києвом — як хороша вистава чи фільм, гарна книга чи дружня розмова, після яких впадаєш у легкий транс, дещо змінений стан свідомості, що спричиняє терапевтичний ефект без шкідливої побічної дії. Київ для них – свого роду наркотик, що не відпускає. Примушує до нього повертатись. Це не лікується, зате добре лікує, даруючи натхнення і снагу.
