Кузні мрій та ілюзій

 Ваші мрії – наша кока

 

Одіозний розповсюджувач мистецького спаму Юрко Зелений нарешті може танцювати переможний гопак. Напередодні відкриття «Країни Мрій» до його інтернетівських «ФДР Вістей з Краю» без перебільшення прикута увага ЗМІ всієї країни. Атмосферу запровадженого Олегом Скрипкою щорічного свята національної ідентичності у релізах підкреслюють термінологією, від якої б, певно, розчулився завзятий лінгвістичний реформатор 1920-х Микола Скрипник. Світові прем’єри називають першинами, сайти провідних виконавців – іменками, а фотографа, котрий у фірмовому екіпіруванні від Кока-Коли (головного спонсора) знімкуватиме відвідувачів у найдотепніших вишиванках, – старим добрим світляром.

 

Цьогорічна «Країна Мрій», що стартує напередодні купальських свят, розпочнеться з видобування живого вогню. Отриманий методом тертя сухих трісок вогник на Співоче поле Києва пронесуть почесною Купальською ходою. Після цього обіцяють купальські ігрища за участі всіх учасників Ходи.

 

У колах численних уболівальників фестивалю вже сьогодні зростають нарікання на втрату «Країною Мрій» її концептуальної чистоти. Мовляв, від половини продавців товарів народного побуту можна почути іноземну мову, а на фестивальні події взагалі приходять потусуватися «андеграунди», які й зеленого поняття не мають про українську культуру.

 

У відповідь батькам-засновникам залишається підкреслювати багатонаціональну складову свого дітища й прямим текстом посилати невдоволених брататися із закордонними виконавцями. Наприклад, зі зразковим гуртом середньовічної білоруської музики «Стари Ольса». Невмирущість вітчизняної етніки цьогоріч відстоюватимуть легендарний народознавчий гурт «Древо», завзяте товариство автентичної музики «Буття» й майстер календарних співів – ансамбль «Володар». Вечірні концерти традиційно віддадуть на поталу панку, року та world music. Що з того буде більш їстівним – чеський Gipsy, угорська Karavan Familia чи сербський Kal – аудиторія визначатиме на свій розсуд. В останню мить злетів виступ польського гурту Psio Crew, і йому терміново шукають заміну. Добре було б, аби знайшлося щось на кшталт танц-фольк-панк-рок групи «Трясця твоїй матері».

 

 

Утім, нещодавно з’явився привід оголосити все вищезгадане розвагою для міських хлюпиків. Справжні чоловіки та найпатріотичніші дівчата повинні дістатися села Уніж. Фестиваль українського формату, де невпинно, день і ніч, рік за роком, буде споруджуватися «Кузня» (сакральний центр молодіжного руху), вже назвали «боївкою українського суспільного ренесансу». На практиці все це нагадує трудовий табір із виховання свідомості зразкового націонал-комуніста. Перші волонтери встигли розчистити прилеглі території від кропиви та залити фундаменти стаціонарних сан-вузлів. Себ то підготувати ґрунт для триденного відриву й тусні прихильників вітчизняної альтернативи.

 

До хедлайнерів фестивалю, крім столичних «Гайдамаків», франківської «Перкалаби» та «Пропалої грамоти» з Кам’янця, звісно, потрапить рівненський Ot Vinta, не в останню чергу, завдяки розкрученим хітам «Не мала баба клопоту – купила порося» та «Дарма я наївся цибулі». Дещо в тіні на цьому тлі залишаться піонери українського альтернативного романсу – «Королівські зайці» Лесі Герасимчук. Вистрибне київський «Абздольц» із безсмертним панк-шлягером про Чебурашку. В пошані буде злободенний херсонський рок від гурту «Роллікс». Нікуди не подітися слухачам і від ветерана національного неформату – запорізької «Хорти» (щось подібне, зі скрипками, акустичними гітарами й суворим речитативом, робить арабсько-французька Zebda) та ще цілої купи більш молодих і розважливих команд.

 

Потрапити на акції «Уніжа» можна кількома способами. Найсхвальніший – приїхати за тиждень до імпрези й по коліна в багнюці попрацювати во славу Батьківщини. До ре чі, саме так збираються вчинити письменники й видавці брати Капранови та знаний Патріарх сучукрліту Юрій Андрухович: вони проголосили своєю першою справою зробити щось руками й лише потім – відкрити дискусійні клуби сучасної української літератури. Щоправда, тут у літераторів з’явився небезпечний конкурент – Сашко Лірник. Цілодобовими монологами про махновців, Юлю та Марсіанина неоказкар погрожує відбити левову частку аудиторії.

 

 

Попри те, що знаменитийШешорський фестиваль етнічної музики та ленд-арту другий рік поспіль проводиться не в Карпатах, а в селі Воробіївка Вінницької області, охочих весело розговітися після закінчення літнього посту від того менше не стало. Цього разу очікують щонайменше 10 тис. осіб, і їм усім знайдеться, чим себе зайняти: від спорудження спільної Юрти до нічного перегляду вистав київського театру «ДАХ» та чеського театру маріонеток. Інтернаціоналізм тут теж у пошані: приїдуть і грузинські хори, і шведські танцюристи. Особливо потужним має бути єврейський десант: за глядацькі симпатії змагатимуться феєрична клезмерська домристка Наташа Касянчик, колоритний громадянин Естонії Тимур Фішель, який співає на ідиш, та неперемож- ний «Харків Клезмер Бенд».

 

Не зважаючи на чималу кількість рейтингових виконавців із Великої Британії, Франції, Угорщини, Чехії та Польщі, чи не найбільше уваги організатори за звичаєм приділяють автентиці. Справа не така й легка: природні «не вишколені» бабусі на сучасній сцені виглядають надто архаїчно, а іноді, позбавлені свого середовища, й просто кумедно. Натомість організовані ансамблі ентузіастів постійно спокушаються тим, аби підвищити попит на власне мистецтво за рахунок відходу до комерціалізованої world music.

 

Це особливо помітно в нинішніх українських реаліях, коли фольклор у селах зникає швидше, ніж туди встигають дістатися дослідники з консерваторій, а нові «автентичні» колективи часом більше схожі на банальні хори, котрі співають «народними голоса ми». Тому всім цим «асфальтовим» людям – львівському «Баю», білоруській Guda, російській «Дєрєбєнєвкє», які намагаються зберегти села довкола себе й село в собі, – велика шана. Хай їм цього літа відпочинеться добре.