Проблема: стаття 78 ПК мало не до безмежності збільшує кількість підстав для проведення позапланових виїзних перевірок, ініціювати які від 1 січня 2011 року може керівник органу ДПС (доти на це потрібне було рішення суду).
Лариса Антощук, юрист ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»,
розповідає, як поводитися, коли до вас завітали податківці:
– Із практики позапланових виїзних перевірок за останній час можна зробити висновок, що розширення підстав для їх проведення не змінило суті процедури. Тож реагувати на появу інспекторів Державної податкової служби (ДПС. – Ред.) варто так, як і раніше, до прийняття Податкового кодексу.
Головна помилка багатьох бізнесменів – вони не готові документувати будь-які дії представників ДПС. Ідеться насамперед про фіксування часу їхньої роботи на підприємстві, кількості днів, реально проведених над аналізом документів. До речі, звичайнісіньку реєстрацію часу приходу-відходу інспектора можна використати в суді як доказ, що він приділив замало уваги вивченню звітності, не міг здобути інформації, відображеної в акті перевірки, тощо. Такі речі можна підтвердити, зокрема, й оформленням актів прийому-передачі документів або ж письмових запитів від самих інспекторів на отримання інформації (обов’язково з їхніми підписами, датою та вичерпним переліком паперів). Це можна зробити з огляду на звичайні правила діловодства та корпоративну політику компанії, з міркувань безпеки. Але згодом таке документування може виявитися ще одним аргументом на користь підприємства в процесі адміністративного або й судового оскарження дій контролерів. Водночас ви позбудетеся остраху «втратити» документи. Надавати їх краще частинами, окремими папками (наприклад, із ПДВ за півріччя, з податку на прибуток за рік тощо). Так можна не лише мінімізувати ризик зникнення оригіналів, а ще й довести, які саме папери дивився інспектор і чи мав він доволі інформації, щоб донарахувати податкові зобов’язання, застосувати штрафні санкції тощо.
Проблема: стаття 80 ПК запроваджує новий вид фіскальної перевірки – «фактичну» (без попередження платника, за рішенням керівника органу ДПС).
Іван Юрченко, старший юрист ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»,
пропонує алгоритм поведінки під час фактичних перевірок:
– Коли на підприємство прийдуть інспектори, насамперед перегляньте їхні документи. Фактичну перевірку (як, до речі, й інші) можна проводити лише на підставі оформленого наказом рішення керівника органу ДПС. Копію мають вручити директорові фірми під розписку до початку заходу. Відсутність або неправильне оформлення документа (без відтиску печатки, підпису керівника органу ДПС тощо) – підстава не допустити контролерів на підприємство. Крім того, податківці не мають права розпочинати перевірку, не надавши направлення на її проведення. Слід звернути увагу, чи вказано в ньому дату видачі, найменування органу ДПС, а також реквізити наказу щодо перевірки. Зауважте, чи скріплене направлення печаткою цього органу, чи підписане керівником або його заступником. Якщо документ не відповідає таким вимогам, можна сміливо відмовляти в допуску на фірму, аргументуючи це невпевненістю, що контролери є тими, ким представляються. Варто про всяк випадок зателефонувати до місцевої інспекції з уточненням, а також попросити в податківців посвідчення (реквізити слід переписати). Якщо виникає підозра щодо законності перевірки (скажімо, у разі їхньої відмови показувати посвідчення, направлення, наказ), можна телефонувати до міліції та на лінію довіри Державної податкової служби (номер зазначено на офіційному сайті).
Проблема: стаття 16 ПК зобов’язує платників допускати податківців до обстеження приміщень, територій (крім житла), що використовуються для одержання доходів.
Андрій Гринчук, керуючий партнер ЮФ «Гринчук, Горпинюк та Партнери» (Львів),
дає платникам оригінальні поради, як уникнути неприємного обов’язку:
– Поява цієї норми в кодексі зумовлена насамперед задекларованим бажанням боротися з виплатою заробітків у конвертах, використанням найманої праці без оформлення трудових відносин тощо. Спрощення доступу до приміщень і територій фірми дає податківцеві змогу порівняти кількість формально працевлаштованих і реальних працівників. Ще одна зона уваги контролерів – склади з наявними запасами, залишками… Нагадаю, що стаття 74 ПК зобов’язує орган ДПС попередити платника про планову перевірку не менше ніж за 10 календарних днів – достатній час, щоб підготуватися до візиту. Позаплановій перевірці, як свідчить практика, іноді передує запит від ДПС чи телефонний дзвінок, наприклад, із проханням уточнити, чому не подано декларації, чому до неї внесено ті чи ті дані тощо. Відповідно слід готуватися до візиту. Фактична перевірка – справжнє лихо. Та перш ніж допустити податківців на підприємство, варто ретельно, без поспіху вивчити їхні документи, щоб інші працівники мали час усунути найбільші недоліки. Згідно зі статтею 80 п. 7 ПК фактичну перевірку проводять двоє чи більше представників органу ДПС у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання чи його представника та/або особи, яка фактично здійснює розрахункові операції. Якщо розуміти цю норму буквально, то можна визнати… неможливість проведення фактичної перевірки за відсутності будь-якої з цих осіб (у відрядженні, прогулює, тимчасово непрацездатна тощо). Уникнути прикрого обов’язку можна, скориставшись нормами промислової безпеки та охорони праці, встановленими на підприємстві: наприклад, вхід до цехів без спеціального захисного одягу заборонений. Звичайно, сумлінний платник мав би заготувати для податківців такі засоби. Але ж у потрібний момент може не виявитися вільних! Ще один імовірний вихід із ситуації – взагалі розмістити персонал у житловому фонді… Однак пам’ятайте: такі дрібні хитрощі не стануть на заваді під час проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та інших варіантів «маски-шоу».
Проблема: стаття 94 ПК дає податківцям безпрецедентне право – мало не коли завгодно – накладати адміністративний арешт на майно платників (упродовж 96 годин орган ДПС має отримати судове рішення про обґрунтування застосованого заходу).
Євгенія Дербал, партнер АК «Коннов і Созановський»,
коментує драконівську норму кодексу:
– Аналогічно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» кодекс передбачає арешт майна як винятковий засіб забезпечення виконання податкових зобов’язань. Без змін залишились і обставини застосування адміністративного арешту активів, однак порядок та процедура в ПК частково змінені. Наразі в кодексі зафіксовано, що обґрунтованість такого рішення має бути перевірена судом упродовж 96 годин, та поки що не зрозуміло, як технічно здійснюватимуть таку перевірку. Зазначений час не може бути продовжений в адміністративному порядку, зокрема й за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Але кодекс не дає чіткої відповіді на принципове запитання: на який саме термін можна заарештувати майно?..
Так чи інакше, а перед його описом посадовим особам платника доцільно перевірити наявність відповідного рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують повноваження податківців на проведення опису. Якщо платник не погоджується із застосуванням заходу, він має право оскаржити рішення ДПС в адміністративному порядку (в податковому органі вищого рівня – практика свідчить, що це потребує багато часу і не завжди дає результат) або ж судовому – такий варіант кращий. Крім того, платник податків має право на компенсацію збитків, немайнової шкоди, завданих органом ДПС унаслідок неправомірного арешту. Відповідну вимогу слід так само подавати до суду. Оцінювати перспективи таких оскаржень наразі складно.
Проблема: стаття 16 ПК зобов’язує платників податків підписувати акти (довідки) про перевірки.
Лариса Антощук, юрист ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»,
розповідає, як, що і навіщо потрібно підписувати:
– Чим менше інформації (зокрема, уточнень, роз’яснень) надано податківцям у процесі перевірки, тим більше необґрунтованих висновків, які можна аргументовано оскаржити в суді, з’явиться у відповідному акті. З огляду на це слід максимально ізолювати контролерів від персоналу, зокрема фізично, адже спроби уточнення інспектором питань стосовно порядку виплати зарплат, наявності операцій, не відображених у звітності, тощо – звичайна практика. Бізнесменам варто пам’ятати, що є буква закону, а є людський чинник: навіть коли законодавчі підстави для перевірки, порядок її проходження, складання акта (довідки) здаються обґрунтованими, ніхто не може гарантувати, що податківці не перевищать повноваження й не застосують незаконних важелів тиску на підприємство тощо. Підпис на акті, мабуть, доведеться поставити, проте, якщо платник податку не згоден із задокументованим, він має право зробити застереження: «Не погоджуюся з фактами, викладеними в акті, й маю намір подати оскарження в установлені законодавством строки до ДПС». У випадку неправомірних дій контролерів не варто забувати про такі засоби захисту бізнесу, як телефон довіри або навіть звернення до прокуратури.
Додає Іван Юрченко:
– Під час перевірки слід уникати надання будь-яких додаткових письмових пояснень без юриста чи аудитора. Це стосується й підписання довідки за результатами хронометражу, й коментарів стосовно оформлення трудових відносин з особами, які перебували на фірмі під час перевірки, й інших питань.
