Експертка зауважила, що зі зміною влади у 2019 році деякі тенденції з розважальної індустрії, представником якої є президент Володимир Зеленський, стали відчутними у культурній політиці. Зокрема, Марина Пезенті звертає увагу, що під час останнього пітчингу Держкіно значне фінансування отримали проєкти з легкою розважальною складовою, водначас відбувся відхід від авторського кіно. "Іноді це було помітно у стилістиці святкування деяких державних світ, наприклад, річниці Незалежності минулого року. Але якщо подивитися структурно, тобто як влада почала впливати на багаж, який залишила доба Петра Порошенка у культурній політиці, то тут можна бачити суміш позитивних і негативних тенденцій", – розповіла вона.
Читайте також: "Зрада" відміняється: що буде з бібліотечними закупівлями наступного року
Позитив, за словами експертки, полягає, зокрема, у збереженні фінансування культурного сектору. Також була розгорнута програма інституційної підтримки державного сектору, що, в принципі, безпрецедентно, зазначила Пезенті. "Тобто можливість подати заявки на державну підтримку отримали дуже велика кількість організацій і компаній, які представляють культурні і креативні індустрії. Але параллельно цей крок (590 млн грн було виділено під цю програму) послабив роботу УКФ", – повідомила радниця директора Українського інституту в Лондоні.
За словами спікерки, було підтримано сталий розвиток Українського інституту книги, стимулювалося книговидавництво і бібліотечні закупівлі і було прийнято закон про державну підтримку книговидавничої справи в Україні.
Крім того, відбувся запуск Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ), яке оперативно визначило стратегію, маркетинговий план і запустило програму “Мандруй Україною”. Досягнуто значного поступу у програмі з забезпечення населення культурними послугами у контексті децентралізації. "Це реформа, до речі, яка почалася, знову ж таки, майже відразу після Майдану, тривала кілька років. В системі Мінкульту є директорат, який веде цей напрямок, і це продовжується", – додала Пезенті.
Було проведено інвентаризацію існуючих активів у громадах і внаслідок цього закрили близько тисячі мертвих центрів культурних послуг. Також почато законодавчу роботу щодо державної субвенції, яка видаватиметься державним громадам, які фактично тепер матимуть контроль над культурними послугами у своєму регіоні. Запущено 7 пілотних проєктів, які спрямовані на забезпечення комплексних потреб громад у культурних послугах. Також влада виділила достатні кошти на фінансування другої черги Музею голодомору.
"Але поруч з цими позитивними тенденціями відбулося досить багато негативних речей, які насправді підірвали сталість інституцій, створених попередньою командою. І ці інституції відіграють важливу роль у функціонуванні екосистеми культури в Україні", – наголосила спікерка.
Читайте також: Кінопрокат фільму "Зошит війни" завершився достроково. Що сталося
Зокрема, Пезенті звернула увагу на створення Агентства мистецтв та мистецької освіти, на яке покладена місія управління державними закладами культури та вищими освітніми закладами у сфері мистецтва. Роботу агенства запустили зі значною затримкою, і попри те, що воно працює вже рік, досі перебуває на стадії формування стратегії, а його штат переобтяжений іншими завданнями, наприклад, відзначенням 30-ти річчя Незалежності, святкуванням державних свят, а також адмініструванням сотень державних премій діячам мистецтва. "Фактично цьому агентству залишається не так багато часу, щоб реалізовувати ті політики, які безпосередньо на нього покладені. Зокрема, реформування системи вищої освіти у сфері мистецтва є надзвичайно нагальним", – зауважила експертка.
Спікерка підкреслила, що також бракує послідовності у реалізації політики спадщини. "Створено Державну інспекцію з питань спадщини і Державну службу охорони з питань спадщини, але штат не сформований. Хоча вже кілька років пройшло, як ці структури створені, – вони не функціонують. Паралельно з цим запущено програму “Велика реставрація”, проведено конкурс, відібрані проєкти. Але має бути комплексний підхід у цій справі, тому що окрім фізичної і технічної реставрації, має бути ще інтелектуально-мистецька і туристична складова. Це має бути комплексна політика, яку реалізовуватиме нова Інспекція з питань спадщини, але її фактично не створено", – розповіла Марина Пезенті.
Також експертка наголосила на проблемі державного втручання у роботу культурних інституцій – Українського культуного фонду, Держкіно і Довженко-Центру. "Ці кроки можна охарактеризувати як маніпулювання у призначенні нового керівництва (нова очільниця Держкіно Марина Кудерчук), тиск на існуюче керівництво (колишня директорка УКФ Юлія Федів) і непідписання угод із законно обраною новою керівницею Довженко-Центру Оленою Гончарук", – зазначила спікерка.
Також наявне маніпулювання із врядуванням цих організацій. Наприклад, заведення у Наглядову раду осіб, які не поділяють принципи цих інституцій, із порушенням процедур номінування цих членів, що відбулося в УКФ. Або непрозорість таких органів в Держкіно, як Рада з кінематографії, у процесі визначення переможців пітчингу. "Що стосується УКФ, то оскільки на нього поклали, чи можна сказати "скинули", програму інституційної підтримки культурного сектору під час ковіду додатково до поточної діяльності цієї організації, це фактично підвело УКФ до операційного колапсу і деморалізації команди", – розповіла Марина Пезенті.
Читайте також: Політика самозбереження
Також вона наголосила, що в УКФ і Держкіно відбулося розмивання ролі незалежних експертних рад. В підсумку це послабило суб'єктність цих інституцій та підірвано довіру низової мистецько-культурної спільноти до держави.
Водночас Українські інститут, який очолюється Міністерством закордонних справ і відповідає за промоцію української культури у світі, зберіг свою суб’єктність і не був підданий політичному втручанню. Однак, звертає увагу Пезенті, перед ним стоїть інший виклик – дуже малий бюджет, який становить близько 40 млн грн, і з них тільки 10 мільйонів передбачено на операційну діяльність.
"Проте, якщо ми подивимось, що відбувалося з обранням нового керівництва Мистецького арсеналу, можемо побачити, що тиск громадянського суспільства був визначальним. Адже було призначено новий склад конкурсної комісії і забезпечено прозоре представництво членів комісії від громадських організацій. І в підсумку на конкурсі перемогла на той час чинна директорка Арсеналу Олеся Островська-Люта, яку підтримала і схвалила мистецько-культурна спільнота", – додала спікерка.