Ось уже майже місяць серед представників українських інституцій шириться думка про токсичність і ворожість російської культури. Ця теза викликає обурення не лише серед росіян і тих, хто ідентифікує себе з цією культурою, але і світових культурних діячів, які вважають політичну агресію російської верхівки чимось окремим від культури.
Культура — це життєсвіт вільного розвитку людських індивідів і спільнот, який є альтернативою природному світові, влаштованому за принципами нещадної боротьби за виживання. В культурі знелюднені форми існування компенсуються цінностями, що дають змогу функціонувати і раціонально, і виявляти високі почуття, приміром повагу, любов, милосердя та подібні.
Читайте також: Країна перфекціоністів
Втім є культури, що прагнуть піднесення. Та тільки не шляхом удосконалення себе, а визискування інших. Тоді в цих культурах прокидається жага невиправданої величі. Подібним стрижнем у російській культурі є імперське начало.
Той імперіалізм проявляється по-різному. Від активного його возвеличення, аж до несвідомого сприйняття. Скажімо, показово виглядають класичні сюжети російської літератури, де описується імперська загарбницька політика на Кавказі, в Криму, в Азії, а тим паче у випадку «приєднання» України.
Одначе найбільше питань викликають культурні твори, а надто позиції творців, які свідомо чи несвідомо уникають рефлексій з приводу імперської політики своєї культури. Ба більше, вони впадають у теорії змови, кажучи, що ці роздуми здатні навіть зашкодити їхній культурі. Нехай краще вона й надалі залишається такою, якою вже є.
Читайте також: На голубиних лапках
Проте культура не може бути атрибутом абстрактного місця. Вона прив’язана до полісу, тобто є головною ознакою політичного життя. Культура не буває поза політикою. Інакше остання перетворюється на реальну політику, де панують найгірші сценарії соціального дарвінізму, добре відомі з історії тоталітаризму.
Таким чином, культура скасування означає не скасування іншої культури, зокрема російської, чи культури взагалі. Українська культура цілком самодостатня. Їй непотрібно нікого витісняти. Навпаки, неодноразово вона ставала джерелом розвитку російської культури.
Сьогодні імперіалістична затятість російської культури оголила цивілізаційне затемнення, коли неспроможність самооцінки породжує лицемірство, цинізм і злочини проти людяності.