Вразливість суспільства, яке загрузло в питаннях ідентичності, що спричиняють до конфліктів антидемократичного характеру. Сам термін досить широкий, щоб охарактеризувати ситуацію всюди, у різних країнах і на різних континентах: стан слабкості, а іноді бездіяльності стосовно великих світових процесів. Вразливість, звісно, буває різна: падіння купівельної спроможності європейської пари із середнього класу не має нічого спільного з вразливістю родини біженців, що рятується від війни та злиднів… Але загалом це поняття добре передає відчуття, ніби жереб кинуто й усе розігрується та вирішується без нашої участі.
Теракти й криза біженців у Франції, що накладаються на збідніння населення та неспроможність політиків забезпечити необхідні зміни в країні, суттєво сприяють поширенню отого відчуття безсилля. Ще кілька років тому ми говорили про соціальну ізоляцію лише певних категорій осіб, які випадали із суспільного спектра. Сьогодні ж застосовуємо поняття вразливості до значно ширшого кола населення. Така ситуація склалася в більшості європейських країн. То що вже казати про українське суспільство, втягнуте до небажаної війни, ще й замордоване власними політичними елітами?
Вимальовується безрадісна картина. Але здатність людини до постійного оновлення вкотре працює на розширення горизонтів. Відтак з’являються нові форми культурної взаємодії. І цей новий світ, нехай і нестабільний, несе в собі нові можливості.
Цифрова революція, соціальна економіка, солідарність — у людських взаєминах встановлюється нова форма горизонтальності, що відсікає тих, хто приймає рішення, як і значну частину посередників. Так, треба діяти ще активніше, ніж раніше, але поза форматом, що здавна домінує в економічному секторі, та поза адміністративним монстром. Представники громадянського суспільства в Україні вже давно навчилися обходитися без держави. Але в Європі, особливо Західній, цей феномен з’явився зовсім недавно. Створюються нові простори для діалогу й об’єднання, а ослаблена та дискредитована офіційна влада не має іншого
вибору, як підтримувати ці тенденції.
Де в усьому цьому місце митця?
Митець також переформатовує периметр своєї діяльності. Він веде за собою всі культурні інституції. Стало менше грошей? Давайте працювати по-іншому. Посилення радикальних настроїв видається невідворотним? Нумо гучніше кричати про нашу любов до свободи. Соціальні зв’язки всюди руйнуються? Зустрічаймося, спілкуймося, працюймо разом.
Читайте також: Нагальність інтелектуальних дискусій
Бернар Фокруль, керівник Фестивалю ліричного мистецтва в Екс-ан-Прованс, одного з найгарніших французьких фестивалів, не так давно замислювався в Le Monde над такими питаннями: які специфічні обов’язки має світ культури? Які дискурси та практики більше не працюють? Що ми маємо переосмислити, перемоделювати, вигадати, щоб відповісти на виклики нашого часу? Схоже, що художники, письменники, інтелектуали та інші діячі культури, своєю чергою, теж мають бажання зламати рамки, переосмислюючи способи творення, продукування та розповсюдження. Знаходячи активних громадян у віддалених регіонах, у проблемних кварталах, на міських околицях, там, де держава, схоже, опустила руки. Залучаючи соціальних працівників, викладачів, дослідників, політиків до програмування репертуарів театрів та глядацьких залів. Погоджуючись на дуже складні дебати.
Власне у Франції, та й повсюди в Європі, культурні заходи дедалі частіше передбачають дискусії та дебати в доповнення до вистав і спектаклів. Складається враження, що бажання дорівняти в правах усіх учасників процесу поступово бере гору. Так, ніби світ відчув потребу звільнити слово й по-новому відкрити себе. Так, ніби діячі вищої культурної ланки відчули й свою причетність до боротьби з вразливістю.
Дозволимо собі закінчити цей текст словами Патріка Бушрона, великого історика, який віднедавна працює у Французькому коледжі в Парижі: «Як змиритися з тим, що майбутнє не матиме сюрпризів, що на горизонтах майбутнього не вирине нічого нового, крім небезпеки тяглості? Ніхто не знає, що станеться. Але кожен знає, що для того, аби прийняти своє майбутнє, треба мати в собі спокій, відкритість і безмежну свободу».