На звільнених територіях Донеччини залишилося тільки три спеціальних заклади професійної освіти, де навчають мистецтва: у Маріуполі, Бахмуті й Торецьку. Донецьке музичне училище, на жаль, зараз не бере участі в освітньому процесі: у 2015 році воно перейшло в підпорядкування структури під назвою «Міністерство культури ДНР». Тим часом 25 викладачів та майже сотня студентів Донецької музичної державної академії імені Сергія Прокоф’єва на початку окупації були розподілені між навчальними закладами країни мистецького профілю, але повна евакуація вишу не проводилася. Таким чином, на теренах Донеччини не залишилося музичної академії, а в коледжах та училищах відбуваються якісні та кількісні переформатування.
Бахмутський коледж мистецтв ім. І. Карабиця готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» за спеціальностями «Культура і мистецтво», «Музичне мистецтво», спеціалізація фортепіано, оркестрові струнні та духові й ударні інструменти, народні інструменти, естрадний спів, хорове диригування та теорія музики. Відповідно до рішення Науково-педагогічної ради НМАУ коледж входить до навчального комплексу Національної музичної академії України імені Чайковського. Цього року найстаріший мистецький навчальний заклад Донеччини значно покращив своє матеріально становище: закінчився капітальний ремонт двох приміщень коледжу й гуртожитку, який тривав три роки й на який з обласного бюджету виділили майже 30 млн грн. На обладнання витратили 3,8 млн грн. Зокрема, придбали 25 піаніно, з них 12 електронних, а також комплект литавр Adams. Більша частина обладнання унікальна, виготовлена за індивідуальними замовленнями українськими майстрами. Кількість учнів сягнула 200, що стало рекордом за кілька десятиріч. Модернізація запланована й у Маріупольському коледжі мистецтв, на що у вересні 2019 року було оголошено тендер майже на 23 млн грн. Але на поточний момент, за інформацією з відкритих джерел, торги щодо капітального ремонту навчального корпусу коледжу не відбулися. Схоже, один із цих закладів, швидше за все Бахмутський коледж мистецтв, зважаючи на масштаби змін та потенціал, готують до переходу в режим повноцінного обласного вишу магістерської та бакалаврської підготовки.
Читайте також: «Паразити» знову наступають
При цьому третій заклад зі згаданого переліку, що міститься в Торецьку, планують просто закрити. Офіційно чиновники обласного департаменту культури називають це злиттям із Бахмутським коледжем, і це здається економічно обґрунтованим. Через воєнні дії, які вже понад п’ять років точаться на околицях Торецька, значно поменшало тих, хто бажає приїздити туди на навчання. Сьогодні там 57 студентів і 55 працівників (із них 34 викладачі). Але це не єдина проблема закладу: в училищі немає гуртожитку, будівля давно не ремонтувалася, закупівлі нових інструментів не пам’ятають навіть сторожили. За словами директорки Ольги Семенченко, вони, як і колеги з інших міст, розробили всю необхідну документацію для капітального ремонту та модернізації, проте грошей так і не отримали. А нещодавно надійшло повідомлення про те, що наступний навчальний рік для Торецького музичного училища, найімовірніше, не настане. Прокуратура Донецької області взагалі порушила питання про негайне припинення роботи училища через кричущі недоліки протипожежної безпеки: після трагедії в Одесі в навчальних закладах області провели рейди і в деяких із них виявили безліч порушень.
Читайте також: Опір ґрунту
«З 15 пунктів, про які ми отримали припис, на сьогодні не виправили тільки три, але й це зробимо якнайшвидше, — розповідає директорка. — Важко одразу закупити протигази на всіх учнів чи терміново провести протипожежне навчання працівників, які мають прострочені документи». Наприклад, ґрати з вікон спортивного залу вони вже зняли, діти в холодних приміщеннях вже не обігріваються додатковими приладами, а просто займаються у верхньому одязі, а замість чайників працівники користуються термосами. Але навіть якщо училище усуне всі недоліки, які виявила ДСНС, до кінця навчального року на них чекає титанічна праця: знайти аргументи, які змусять обласне керівництво змінити плани щодо закриття закладу. «Звісно, ми боротимемося за збереження нашого училища, поки що жоден студент чи викладач не написав заяву на перехід в інший заклад із наступного року, — стверджує член ініціативної групи, викладачка Аліна Колісникова. — Плануємо розробити документацію на відкриття нових спеціальностей. Наприклад, підготовка спеціалістів театрально-видовищних заходів та дизайну. Раніше це було неможливо, бо тільки влітку цього року нарешті затвердили ліцензування нових спеціальностей у закладах освіти такого рівня, як наші музичні училища та коледжі. Для акредитації як закладу вищої освіти в нас дефіцит спеціалістів відповідних категорій, з інших міст ми теж не можемо їх запросити, бо хто з професорів поїде до прифронтового міста? Поки що немає рішення щодо гуртожитку. Колись він займав поверх у приміщенні гірничого технікуму. Проте наші студенти з інших міст уже звикли орендувати житло, у Торецьку це не так уже й дорого. Сподіваюся, зможемо переконати чиновників залишити училище як осередок культури шахтарського міста».
Про те, що наразі в Торецьку це єдиний нетехнологічний за профілем навчальний заклад, каже й заступник керівника ВЦА Олена Кульбачна. «У нас ще є Школа мистецтв, Центр дитячого та юнацької творчості, але це заклади для школярів. Фактично після закінчення школи молодь Торецька буде геть позбавлена вибору: або опановувати шахтарську професію, або просто їхати з міста. І це дуже прикро, бо, як бачимо, шахти вже не єдине можливе майбутнє міста, молодь потребує альтернатив. Нині концертний зал музичного училища приймає майже всі мистецькі проекти, що відбуваються у місті, там виступають і видатні гості, і наші юні таланти. Професійна підготовка студентів підтверджується на різних змаганнях. Звісно, нам дуже не хотілося б втратити творчу молодь і викладацький колектив. Можливо, вдасться домовитися про інші варіанти існування училища. Наприклад, на базі будівлі музичної школи, яка працює в другій половині дня, щоб зменшити комунальні платежі. Або зберегти його як філію іншого закладу зі скороченням допоміжних спеціалістів, але все ж таки в нашому місті».
Читайте також: Один день з життя котів та “Дифузій”
Міські чиновники погоджуються: реформувати заклади однозначно треба, на це є економічні причини, але вплинути на це фактично не можуть, бо музичне училище фінансується на обласному рівні. Але якщо йдеться про питання стратегічне, проблема постає в іншому світлі: те, що поруч війна, має стати не приводом для зменшення уваги, зокрема, до культурних закладів, а, навпаки, аргументом на користь розширення та популяризації українського культурного простору в прифронтових містах. Місцева влада задля збереження можливостей для розвитку громад готова працювати за різними напрямами: підтримувати проекти у співпраці з міжнародними фондами, лобіювати інтереси на рівні області. А ще вже зараз знайшлися приміщення в Торецьку, де можна було б після певної модернізації розмістити обласний навчальний заклад, наприклад, військового чи іншого профілю з можливістю проживання. Навіть якщо основна маса студентів буде з місцевих, це допоможе започаткувати процес змін, які рано чи пізно відбуватимуться в монопрофільних шахтарських містах. То, можливо, про це варто думати вже зараз, не чекаючи масової міграції та загострення соціальної напруженості? Особливо якщо йдеться про населені пункти, де зону окупації та лінію фронту видно просто з вікон.