Куди інші бояться ступити

Світ
5 Грудня 2014, 18:02

Коли почалася Друга світова, сер Джон Темплтон, один із батьків-засновників величезної компанії з управління активами Franklin Templeton, зробив сміливу ставку. Маючи переконання, що «період максимального песимізму» – найкращий час для інвестицій, він купив акції кожної компанії в лістингу Нью-Йоркської фондової біржі, що продавалися за долар чи дешевше, зокрема 34 фірм, які банкрутували. А в 1945-му, коли війна нарешті закінчилася, продав їх із прибутком 400%.

Майкл Гейзенстеб (на фото), що управляє портфелем державних облігацій (вартістю $190 млрд) у Franklin Templeton, є продовжувачем філософії сера Темплтона. Тихий, стриманий і не надто охочий до спілкування із пресою, він є цілковитою протилежністю «короля бондів» Білла Ґросса, але його професійні успіхи вражають не менше. Основний фонд під його управлінням у минулому десятилітті мав 8% дохідності щороку, а це вдвічі перевищує середні заробітки фондів на інвестиціях у суверенні бонди.

Великі суперечливі інвестиції стали візиткою Гейзенстеба. Від 2010 року він охоче інвестує в державний борг України. Зараз у його портфелі українських облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) на $8,8 млрд (усього емітовано на $16 млрд). У квітні, коли почалася війна на Сході, Гейзенстеб знявся у проморолику в Києві, рекламуючи великий потенціал української економіки. Крім того, за даними аналітика ринків Ipreo, його фонди – найбільші одноосібні інвестори в державні борги Гани, Угорщини, Іраку, Ірландії, Філіппін, Шрі-Ланки та Уругваю. Навіть «безпечніші» активи у його портфелі – великі частки малайзійських, мексиканських і південнокорейських бондів – порівняно екзотичні.

Читайте також: Похмурі перспективи боргової ями

Такі ризики часто окупаються сторицею. Впродовж 2011 року Гейзенстеб інвестував понад $11 млрд в облігації Ірландії. Кредитний рейтинг цієї країни впав до статусу «сміття» через ризики дефолту, інвестори в паніці скидали свої бонди, а Гейзенстеб скуповував їх із дохідністю до погашення 14%. На його думку, Ірландію в довгостроковій перспективі мали б утримати на плаву її якісна кваліфікована робоча сила та відсутність загрози громадянських бунтів на кшталт грецьких. Так і сталося: за 18 місяців він отримав понад 50% прибутку.

Як стверджує Гейзенстеб, коли з’явиться перспектива підвищення відсоткових ставок за державними борговими зобов’язаннями після 30-річної тенденції до зростання вартості облігацій, єдиний спосіб виграти на ринках облігацій – це шукати недооцінені країни. Тож його міжнародна аналітична команда, що складається із 20 осіб, зокрема багатьох докторів економіки, постійно шукає економіки, які зараз не у фаворі, але мають прихований потенціал. Вони здебільшого не звертають уваги на індекси, порівняльні показники, кредитні рейтинги й газети, а зосереджуються на даних та самостійному аналізі. Сам Гейзенстеб цього року побував у 25 державах. Важливою складовою його стратегії є погляд на далеку перспективу: він просить інвесторів оцінювати його результати щонайменше за три роки.

Однак там, де Гейзенстеб пояснює власні досягнення незалежним аналізом, ретельністю й терплячістю, інші бачать серйозну моральну загрозу. Його вкладення в ірландський борг, наприклад, забезпечили таку добру дохідність тільки завдяки фінансовій допомозі, виділеній Дуб­ліну ЄС і МВФ. Аналогічно торік у його портфелі з’явилися бонди Гани, попри бюджетний дефіцит країни на рівні 10% ВВП, знецінення валюти й попередження від Міжнародного валютного фонду, що борг стає непідйомним. Інвестиції втрачали вартість до серпня, коли фонд оголосив, що Гана попросила про фінансову допомогу, а затим відразу підскочили.

Україна – ще одна економіка, де, можливо, переплелися інтереси Franklin Templeton і МВФ. За словами Гейзенстеба, що спочатку його привабили порівняно малий борг держави (до 40% ВВП, коли він почав скуповувати бонди у 2010-му), помітний сільськогосподарський потенціал і дохідність облігацій, котра вимірювалася двозначними числами. У хаосі навколо вигнання Віктора Януковича на початку року він убачив можливість дешево скупити українські облігації. «Всі думали, що нічого з цього не вийде», – каже він у проморолику. Сьогодні все ще кожен так і думає, навіть після того як МВФ виділив Україні рятівний пакет допомоги. Гривня впала за рік проти долара майже вдвічі, золотовалютні резерви України зменшуються, обсяги економіки теж. Більшість спостерігачів під­озрюють, що виділення іншого пакета допомоги – справа часу.

Читайте також: За крок від фінансової прірви

Величезна частка державного боргу України в портфелі  Franklin Тempleton забезпечує компанії серйозний вплив на її теренах. Хтось звинувачує цю бізнес-структуру в тому, що вона таким чином дає українській владі змогу відтягувати необхідні реформи, тоді як брак кредитних грошей послужила б холодним душем. Крім того, інвестфонд цілком може спровокувати кризу, якщо почне скидати облігації. А ще заблокувати реструктуризацію українського боргу. «Ми не стаємо на чийсь бік політично, – каже Гейзенстеб. – Ми насправді всі економісти й дивимося на макрокартинку». Одначе критики сумніваються, що це можливо при такому обсязі інвестицій у борги держави.

Про МВФ бізнесмен стверджує таке: «У своїх інвестиційних рішеннях ми не керуємося виключно його присутністю чи відсутністю». Здобутки Гейзенстебового інвестфонду не залежать від фінансової допомоги Україні: його вкладення в цей актив становлять якихось 4,5% усього портфеля. Він зазначає, що досягнув успіху в багатьох місцях, де на той час участі МВФ не було, зокрема в Угорщині, Індонезії, Литві, Мексиці та Південній Кореї, але уникав країн, що не могли обійтися без допомоги, як-от Греція. Гейзенстеб однозначно не зацікавлений у провокуванні кризи, бо це позначиться на його прибутках. А ще в його фондів завжди є чимала готівкова подушка, яка захищає від вимушених продажів цінних паперів у разі потреби раптового погашення зобов’язань.

А критики, як він каже, – це здебільшого заздрісні до успіхів  фонди, що інвестують в борги, близькі до дефолту. Коли так, то вони непослідовні: хтось нарікає, мовляв, ці виграші значною мірою від того, що Гейзенстеб підтримує погані режими купівлею їхніх боргів; а це складно пояснити лише гонитвою за борговими інструментами країн, яким світить фінансова допомога. Але так само непросто погодитися з думкою, що його заробітки – результат виключно макроекономічної проникливості.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Автор:
The Economist