Бо найбільшим непорозумінням і для українців, і для світу є теперішня влада. На словах начебто рухається в Європу, а на ділі рачкує туди, звідки 20 років тому вилізла. Щоправда, рачкує не так швидко, як того хотілося б старшому братові. Бо поводиться, як тота ку…, перепрошую, пані, котра дуже хотіла всім догодити.
Але Росія робить усе від неї залежне, щоб ми полюбили Януковича. Не тільки крєпкого хазяйствєнніка, а ще і євроінтегратора. Чого коштує лише порівняння з Іваном Мазепою! Мовляв, начувайтеся, українці, в кінці вас чекає Полтава.
Іван Макар, котрий колись вискочив, як Пилип із конопель, на пам’ятник Франкові й заявив, що у Львові має стояти пам’ятник Бандері, за що навіть трішки посидів, тепер заявляє: «Так сталося, що Янукович з усіма його вадами став президентом України. І сьогодні, якщо ми хочемо втримати державу від ліквідації, маємо всіма силами його підтримати, а не апазіцию, лідер якої завжди тяжіла як до Кремля, так і до їхнього ставленика в Україні Віктора Медведчука».
І я оце, грішний, думаю: а чи не повториться та сама історія, коли вигулькнув Кучма-2 і ми усі в радісному пориві голосували за нього, аби лише не за Сіманєнка. Хоча були й такі, що на зло Кучмі таки голосували за комуніста.
Що ж, на тлі ялової опозиції Янукович цілком здатен знову перемогти. Вона у своїх рядах пригріла цілу купу підозрілих типів з-під темної зірки. І якщо не очиститься, це стане її дуже слабким місцем. Бо чим гірший гарант із кримінальним минулим від опозиційного нардепа – колишнього бандюка? Чим кращі опозиційні, але голодні злодії від провладних, зате ситих?
Львівська інтелігенція, зібравшись 1999 року в театрі на зустріч із Кучмою-2, почула від нього саме те, що й прагнула почути, і вітала оплесками віщі слова. І про рідну мову, і про Голодомор, і про УПА… Нам тоді так мало треба було!
Політтехнологи нинішнього президента, вочевидь, підуть саме цим шляхом. Недарма Янукович приїхав до Львова і знову його зустрічала та сама інтелігенція, яка постійно перебуває на бюджетному підсосі. І знову єлей і ладан.
І знову ми серед пустелі. А Мойсей шифрується і не йде. Невже він гряде до нас в образі Віктора Федоровича?
Однак самої лише євроінтеграції замало, щоб виграти вибори. Якщо Янукович серйозно вирішив піти «геть від Москви», то мав би позвільняти всіх московських агентів в уряді, СБУ, парламенті. Яка може бути євроінтеграція в товаристві Ківалова, Табачника, Могильова, Допи і Гепи?
А ціла зграя корупціонерів, мужніх переможців у тендерних змаганнях? А чудово допасована команда щасливої сімейки?
Невже й усі ці чудові люди євроінтегруються?
Влада непогано влаштувалася, демонструючи псевдоборотьбу з корупцією та службовими зловживаннями. Чого тільки не обіцяла нам «проффесорська» програма «Україна для людей»! Тут і канікули для малого бізнесу, і незмінний пенсійний вік, і підвищення соціальних стандартів, і багато чого з того, що влада й не збирається виконувати.
Боротьба з корупцією видається особливо кумедною. Хоча ми пам’ятаємо, як залізний хазяїн обіцяв бити по руках і відкручувати голови розкрадачам державних коштів. Але, навіть озброївшись біноклем, ми не помітимо нікого з оточення президента, кому б не те що голову, а бодай вушко відкрутили. Хоча кандидатів на ампутацію не бракує.
Наприклад, чому б не відірвати що-небудь тим міністрам з уряду Азарова за те, що дозволив свого часу ректорові податкового вишу Петрові Мельнику за бюджетні 7,8 млн грн купити квартири в Ірпені в компанії свого брата і сина. Та ще й за ціну елітного київського житла: квадратний метр коштував $2,4 тис.!
А нікому не муляє око цілий загін прислуги, якою оточила себе колишня пупорізка, а нині міністр охорони здоров’я? Усі ці перукарі та масажисти фігурують як держслужбовці й окрім того, що отримують платню з нашої кишені, то ще й пенсію матимуть таку, яка й десятьом перукарям вкупі не снилася.
Чому вона ще досі не опинилася там, де перебував Луценко, який лише одного водія ощасливив?
Десь ніби причаїлися Хорошковський і Калєсніков. Але ж не сидять.
Як із усім цим баластом іти в Європу? І як виграти вибори?
Але нічого. Я думаю, що дорадники президента вже працюють і над цим. Французи наприкінці XVІІІ сторіччя потребували гільйотини і кожну відсічену голову вітали радісними вигуками. Українці теж не проти полюбуватися, як «покотяться» чиїсь голови. І коли новітній Мазепа подарує їм це щастя, добрі українські серця знову запалають надією і любов’ю. От тільки щоб було правильно вибрано суперника для президента.
Та бачу, що й над цим уже працюють у поті чола. «Єдиний кандидат!» – «Ні! Хай буде кастинг!» – «Ні, єдиний!» – «Та ні, усі лідери опозиції мусять взяти участь у першому турі!»
Усе йде за планом. Щоб лідери опозиції розсварилися, розтягнули голоси, а зневірений опозиційний електорат просто проігнорував вибори.
На останньому шоу Савік Шустер запитав: «Чому Янукович не може бути єдиним кандидатом від усіх?».
А таки може. За умови, що «усі» – це «Сім’я».