Ще до офіційного оприлюднення результатів президентських виборів секретар РНБО Раїса Богатирьова патетично заявила, що «перемогла прогнозованість курсу на збереження інститутів демократії, а також політика зовнішніх компромісів та порозуміння». Це про програму і політику Януковича?
Іміджмейкери доклали чимало зусиль, щоб представити Партію регіонів цивілізованою силою. І ніби спрацювало. Європейці швидко визнали результати виборів – боялися нестабільності. Запросили Януковича до Брюсселя, заявили про «відчинені двері» для України. Не обійшлося без парадоксів: те, що європейці мали зробити п’ять років тому, після перемоги Помаранчевої революції, вони зробили лише зараз. Одна з причин «відкритості» Європи – те, що Янукович використовував під час виборів проросійську риторику, слів про інтеграцію з ЄС у його передвиборчій програмі взагалі не було! Тому, щоб новий президент не повторив шляху Кучми (який після касетного скандалу став ізгоєм для Заходу) і не схилився в бік Москви, європейці й вирішили показати йому, що готові до діалогу.
За логікою європейців, Янукович та ПР також мали б демонструвати толерантність і здатність до компромісів. Із символічного погляду добре, що він зробив перший візит до Брюсселя. Але також з’явилася низка символів, як регіонали готові «ламати країну через коліно».
Російський напрям. Благословення патріарха РПЦ Кирила перед інавгурацією в парламенті – демонстративний політичний плювок у бік половини населення країни. Так не вчиняли навіть Єльцин, Путін та Мєдвєдєв, які йшли до храму РПЦ уже після прийняття президентської присяги.
Розуміючи, що зробити російську другою державною практично неможливо, регіонали обрали інший шлях: зробити російську регіональною. Зокрема, на половині території країни (де українська і так у загоні) українські школи перетворяться на двомовні, а університети будуть здебільшого російськомовні.
Янукович не виключає, що в Севастополі після 2017 року може залишитися російська база.
І ось його перший візит до столиці РФ, заява, що «всі дороги ведуть до Москви», що путінську Росію нам треба «наздоганяти». Янукович може повторити шлях Кучми: обраний у 1994 році на проросійських гаслах, той потім почав складне балансування і навіть проголосив курс на ЄС і НАТО. Але в Кучми, принаймні під час першого його терміну, був Горбулін, який, зокрема, порадив не записувати у Конституцію «позаблоковість». Це вже потім прийшли Медведчук і Ко. А хто зараз радитиме Януковичу? Лобісти RosUkrEnergo?
Згортання демократії. Усе більшає «донецьких» у прокуратурі: столичну днями очолив Юрій Ударцов, відомий обвинуваченням безневинного у справі вбитого 2001 року в Слов’янську журналіста Александрова (а перед тим Ударцов висував обвинувачення і проти самого Александрова).
Партія регіонів голосує за скасування призначених, згідно з Конституцією, на 30 травня місцевих виборів.
І ось тепер зміна процедури формування коаліції всупереч вимогам ст. 83 Конституції і її тлумаченню Конституційним Судом від 17 вересня 2008 року. В українському політичному лексиконі з’являється новий термін: депутатські «тушки», які додаватимуть до фракцій.
Професор Ратгерського університету (США) Олександр Мотиль у нещодавній статті в Moscow Times порівняв Януковича і Буша-молодшого: обидва розколювали країну, Буш отямився «занадто пізно, щоб урятувати власну репутацію». Чи зможе Янукович діяти інакше, пожертвувавши частиною власної електоральної бази заради об’єднання країни? У протилежному випадку його очікує ганебний провал.
На жаль, на кону не тільки репутація нового президента – небезпеки занадто серйозні для всієї країни.