За цей час, щоб не нервувати героя, маси тут, як могли, організовували, але в різні часи по-різному: у його підніжжя лікували тіла в санаторії й душі в монастирі, йшла боротьба між тими, хто бажав зберігати історичні пам’ятки, і тими, хто вважав їх виключно власністю релігійних громад. Подейкують, що не так давно символічна фігура сепаратиста минулого сторіччя притягнула до себе під “крило” багато прихильників різних “новоросій” та “духовних скрєп”. Але у них, як і у нього, все вийшло не так, яка хотілось. Тут проводили свята, концерти, оздоровлювали тисячі піонерів і пенсіонерів, його володіння проголошували “Донецькою Швейцарією” і “колибєлью православія”. Чи були подібні зміни для атеїста Артема так саме “невыносимыми”, достеменно невідомо, але стреси дались взнаки.
Останнім часом навіть для свого поважного віку він мав вигляд не дуже: величезні кубики, з яких колись і зліпив свій шедевр Кавалерідзе, стали вже не такі рельєфні, деінде пісок, по-старечому, вже сипався, ґрунт просідав, неначе 800-тонний ідеолог відокремлення “Донецько-Криворізької республіки” збирався з’їхати як не з глузду, так зі свого постаменту. Але кубічна статура виявилась міцною: святогірський Артем пережив вже фактично дві війни, перст Божий у вигляді потрапляння блискавок, найпотужнішу, до речі, саме в травні 2014 року, коли у Святогірську була помічені озброєні представники “русского мира”. І, як не дивно, навіть декомунізацію, хоча всі його кам’яні родичі вже були відправлені на смітник історії, а в більшості випадків — в прямому сенсі, на смітник. А нещодавно маси, що цього разу були організовані належним чином, почали масштабну реконструкцію пам’ятника, запланував потратити на цю справу 388 тисяч гривень. “За виконання робіт взялися львівська та київська фірми «Львівпроектреставрація» та «Мегаград». Але повністю завершити проект у цьому році реставратори не встигнуть, тож другий етап розпочнеться навесні, з настанням тепла”, – відзвітував про початок робот голова Донецької ВЦА Олександр Куць.
Читайте також: Справжня декомунізація
Виявляється, така шана та повага товаришу Артему — не просто забаганка чиновника. Хоча після радісної новини про початок реконструкції на керівника області обрушилася хвиля критики від тих, хто відновлення Донбасу уявляв себе якось інакше, ніж реконструкцію пам’ятника катові українців. Але проти закону не попреш, бо ще у 2001 році цей пам’ятник всесвітньо відомого українського митця Івана Кавалерідзе було віднесено до пам’яток національного значення. І занапастити унікальну фігуру в стилі кубізму, аналогів якої немає, було б вкрай не розумно. Особливо, якщо без ремонту вона загрожує безпеці людей. В цьому випадку форма увійшла в глибинній суперечності зі змістом: пам’ятник кримінальному авторитету та вбивці, звеличеному більшовиками до героя, фактично руйнує сенс витвору мистецтва талановитого скульптора. І, здається, це ще вимагатиме свого рішення.
Не можна відкидати такого варіанту, що після піднятого ґвалту громадськості, буде прийнято рішення виключити кубічного Артема з реєстру пам’ятників, що знаходяться під охороною держави. І тоді його просто знесуть, витративши ще, окрім тих, що на реконструкцію, з сотню тисяч народних грошей на демонтаж або перенесення. Можливо, він все ж, що він переживе і ці часи, і попри гарячі бої навколо його фігури, до нього ще багато років будуть водити екскурсії після молитви в церкви, проти якої він героїчно боровся. Хтось запропонував просто начепити Артему чуба, мовляв, чому добру пропадати, нехай буде козаком з шаблею. А якщо девіз про маси збоку переробити на щось більш актуальне, взагалі респект! Зважаючи на всю неоднозначність цієї ситуації, це ще не найбезглуздіший варіант.
Чиатйте також: Порядок у голові. Чи здолали українці совок
Але якщо проаналізувати досвід інших країн, в історії яких подібних суперечок теж достатньо, можна знайти інше рішення. Пам’ятник залишити на своєму місці, не чіпляючи йому шаблю з кубічними шароварами. І поруч зробити музей тоталітаризму, в якому розмістити експонати, котрі наочно показують наслідки масових репресій, розстрілів, Голодоморів, котрі відбувались на цих територіях. Щоб кожний школяр, якого приведуть до цього Артема, усвідомлював, які чудовиська породжує бажання “організовувати маси”, поклавши до підніжжя людські долі.