До суду з конституційним поданням звернулася громадянка Людмила Присяжнюк з проханням роз'яснити деякі положення законодавства про працю в частині оплати праці під час простою, а також щодо термінів подачі позову про стягнення зарплати.
Суд у своєму рішенні роз'яснив, що терміни «оплата праці» та «зарплата» є рівнозначними.
Суд роз'яснив, що перед керівниками підприємств, крім безпосереднього обов'язку оплатити працю співробітника, існують ще зобов'язання, що стосуються витрат, спрямованих на охорону праці або здоров'я співробітника або на забезпечення мінімально належного рівня його життя навіть під час простою, тобто зупинки роботи.
Таким чином, під поняттям «належна оплата праці» необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право за умовами трудового договору та у зв'язку з державними гарантіями, незалежно від того, було скоєно нарахування таких виплат чи ні.
Крім того, КС роз'яснив, що, згідно з Конституцією, право на своєчасне одержання винагороди за працю співробітник може захистити в суді.
Конституційний Суд офіційно роз'яснив, що, відповідно до Цивільного кодексу, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно, встановлення якого-небудь терміну позовної давності для таких випадків є незаконним.