Серцем платіжної системи є Національний банк України. Інші банківські установи виконують роль судинної системи, якою циркулюють платежі. За допомогою запису на банківському рахунку (безготівковий розрахунок) підприємства, установи та громадяни розраховуються одне з одним на будь-яку суму.
Під час фінансової нестабільності люди намагаються перевести заощадження у більш захищену валюту або ліквідні товари (золото, коштовності). У разі очікування значної кризи зростають витрати на товари довготермінового споживання.
У найбільш критичній ситуації населення здатне скупити ледь не всі продовольчі товари, валюту і золото, позбуваючись у такий спосіб «ризикованих активів» – грошей, що можуть знецінитися. Через платіжну систему всі економічні елементи в державі пов’язані між собою: банки, підприємства, бюджетні установи, наймані працівники, пенсіонери тощо. Чим серйозніше «захворювання» проникає в систему платежів – тим більше елементів будуть ним уражені.
|
Канали зростання (емісії) грошової маси:
НБУ друкує гроші й викуповує іноземну валюту в експортерів, кредиторів чи інвесторів;
НБУ друкує гроші й фінансує дефіцит державного бюджету;
Банки видають кредити під заставу майна або інших зобов’язань;
Підприємства випускають облігації займу чи корпоративні акції, які в надалі можуть слугувати засобом розрахунків або застави.
Канали вилучення грошової маси:
НБУ продає іноземну валюту з резервів;
Уряд випускає облігації внутрішнього державного займу (тимчасовий захід); НБУ підвищує вимоги резервування для комерційних банків;
НБУ вилучає кошти за рахунок перевищення своїх доходів над витратами (стерилізація);
Уряд збільшує податки та фіскальне навантаження на економіку;
Банки посилюють вимоги щодо кредитування та зменшують обсяги наданих кредитів.
|