Частина делегатів національного з’їзду вважала, що йти на співпрацю з тими, хто реалізував сепаратистський сценарій, ніяк не можна. Входження членів Меджлісу (представницького органу) кримських татар у владу остаточно легітимізує керівництво республіки й ускладнить її повернення до України навіть у далекій перспективі. Прибічники співпраці з урядом Криму, своєю чергою, заявили, що без цього неможливо буде вирішувати насущні проблеми кримськотатарського народу. Проте головний аргумент, який вони вважали за краще озвучувати обережно підбираючи слова, був пов’язаний дещо з іншою обставиною.
Серйозність цього аргументу вже відчув на собі великий бізнесмен кримськотатарського походження Ленур Іслямов. Телеканал ATR, що йому належить, упродовж усієї гострої фази кримської кризи залишався головним проукраїнським медіа-ресурсом на півострові. А коли де-факто сталося входження автономії до складу Росії, у бізнесмена, до речі, громадянина РФ, почалися неприємності. Задля безпеки він навіть мусив перевезти свою сім’ю в Крим із Москви, де в нього містяться основні бізнес-активи.
Читайте також: Як виглядатиме Крим на світових картах
Саме Іслямов нагадав делегатам Курултаю прислів’я про коней, що б’ються, й загибле лоша, намагаючись донести думку про те, що кримські татари можуть виявитися заручниками боротьби між великими державами. «Можна, звичайно, й загинути! Але якщо ми зараз уплутаємось у такий бій, якщо 10–15 наших хлопців загинуть, то ми знову на 30 років відкотимося назад!» – сказав він і нагадав, із ким тепер кримським татарам доводиться мати справу. «Ця держава, велика держава, Російська імперія – самі знаєте, що це. Це не цяцьки, ви усі розумієте, про що я зараз кажу», – додав бізнесмен. Саме після його виступу, що завершився словами про те, що «дисидентами весь народ бути не може», більшість делегатів Курултаю підтримали входження кримських татар у владу.
Кримськотатарський народ уже не вперше виявляється заручником боротьби різних держав. У XVIII столітті внаслідок протистояння Російської та Османської імперій він утратив свою державу – Кримське ханство. Через два століття, в 1944-му, після того як радянські війська звільнили Крим від німецьких окупантів, усіх кримських татар за надуманим звинуваченням у співпраці з ворогом депортували в Середню Азію і на Урал. Від цієї трагедії народ не оговтався досі. Під час депортації кримські татари втратили понад 40% своє чисельності й залишилися без майна. Книжки їхньою мовою було знищено, а всі населені пункти Криму перейменовано.
У XXI столітті кримські татари знову опинились на перехресті інтересів двох держав. Причому і для тих, і для тих вони є неблагонадійними. У Росії, звичайно ж, запам’ятали бойкот, який кримські татари влаштували «референдуму» про статус Криму, що відбувся 16 березня. А в Україні несхвально сприйняли згоду Меджлісу делегувати своїх представників у владу республіки, яку він і сам до останнього часу називав нелегітимною та окупаційною.
Читайте також: Допомога дружньому народу – це допомога Україні
Рішення про співпрацю з урядом Криму викликало гарячу дискусію в кримськотатарському суспільстві. Заговорили навіть про можливий розкол у Меджлісі, частина членів якого виступила категорично проти входження кримських татар у владу. Такої самої думки до останнього часу дотримувався депутат Верховної Ради України Мустафа Джемілєв, якого справедливо вважають лідером кримських татар. Проте й він, зрештою, висловився на користь входження у владу представників Меджлісу. «Період окупації може тривати довгі роки, а народу треба якось існувати. І можливо, доцільно було б у структурах влади когось мати», – сказав він. Водночас, Джемілєв зазначив, що співпрацю з «незаконною, бандитською владою» можна розцінити як колабораціонізм.
Прихильники входження кримських татар у владу наводять іще один вагомий аргумент. Після того як Меджліс ухвалив рішення бойкотувати «референдум» і обрав проукраїнську позицію в суперечці про майбутнє півострова, в міжнаціональній сфері Криму з’явилося відчутне напруження. Між людьми різних національностей, які доти роками жили в мирі, стали виникати конфлікти у транспорті й на вулицях. Деякі радикальні представники російської більшості заговорили навіть про необхідність повторної депортації кримськотатарського народу.
Хмизу до багаття підклали брехливі публікації в пресі про те, що кримські татари нібито зібралися воювати зі зброєю і готуються до «національно-визвольної боротьби». В умовах інформаційної війни, мабуть, усі засоби добрі, але потерпають від цього звичайні люди.
Читайте також: Крим: російська агітація і гуманітарна криза
Тривога за своє майбутнє і навіть за власне життя змусила тисячі кримських татар покинути півострів. Серед біженців багато представників різних мусульманських релігійних течій та організацій, які побоюються переслідувань із боку влади РФ. «Вельми висока ймовірність кривавих міжнаціональних конфліктів, точніше різанини кримських татар та етнічних українців, що можуть розгорнутися найближчим часом на території Криму», – заявив Мустафа Джемілєв, виступаючи на засіданні Ради Безпеки ООН. Він, зокрема, розповів про те, що невідомі ночами помічають будинки кримських татар хрестиками чи іншими символами.
Рішення Меджлісу делегувати своїх представників у владу викликало хвилю обурення і поміж української громадськості, про що свідчать, зокрема, різкі пости в соціальних мережах. Дехто заговорив про «зраду» кримських татар, які нібито у важку хвилину відвернулися від України. На тлі повного виведення українських військ із півострова такі слова звучать зовсім непереконливо. Не випадково від кримських татар, які завжди вважалися оплотом українства в Криму, зараз часто можна почути, що їх «ніхто не поспішав захищати». Нотки жалю прослизнули і в словах Мустафи Джемілєва. «Стільки було українських підрозділів, і найвищим виявом героїзму цих людей стало те, що, складаючи зброю, вони співали український гімн. Якщо так збираються захищати територіальну цілісність, то на що ми можемо розраховувати?» – обурився лідер кримських татар.
Читайте також: Чому кримськотатарська карта стала золотою
Утім, багато хто в Україні справедливо зауважив, що штовхати беззбройний корінний народ півострова, який уже пережив кілька трагедій, на конфронтацію з російським режимом щонайменше недоречно. Тим більше що сама українська влада досі не спромоглася навіть розірвати дипломатичні відносини з РФ.
Як справедливо зазначив історик Олекса Гайворонський, автор низки праць з історії Кримського ханства, «очікувати від кримців «партизанської війни» в ім’я збереження великої країни безглуздо, та й зневажливо по відношенню до них». «Вони не повинні й не зобов’язані боротися за країну наодинці, доки решта « триматиме кулачки» і «молитиметься всім богам» перед монітором. Вони не мають боргів перед Україною. Чи заборгувала їм Україна – тема іншої розмови, – написав Гайворонський на своїй сторінці у Facebook.