У ніч на п’ятницю 13-те парламент ухвалив новий Кримінально-процесуальний кодекс (досі в Україні діяв старий, прийнятий 1960 року, що не раз зазнавав змін). Оцінюючи цей документ, можна з певністю сказати, що він не тільки й не стільки юридичний, як політичний. У ньому максимально враховано інтереси нинішньої владної еліти: за потреби він здатен бути чудовим інструментом у кримінальному переслідуванні інакодумців, хоча водночас може врятувати злочинця із владного табору номенклатури від суворих умов утримання в СІЗО. У Кодексі чітко помітне й бажання сподобатись Європі (невипадково стахановська штурмівщина в його прийнятті – до Великодня – дивним чином збіглася з початком слуханням справи «Луценко проти України» в Європейському суді з прав людини 17 квітня..
Читайте також: Новий КПК не змінить свідомість корумпованих слідчих і суддів і навряд чи покращить відносини з Європою
ПІАР ДЛЯ ЄВРОПИ
Відчутно, що для команди Януковича КПК великою мірою став іміджевим проектом, мета якого продемонструвати Європі, що офіційний Київ здатен жертвувати совковою традицією на користь західних норм правової культури. Той факт, що співдоповідачі Моніторингового комітету ПАРЄ з питань України вже привітали Віктора Януковича із прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу, лише підтверджує цю думку.
Значна частина новел КПК від 13 квітня 2012 року справді є кроком уперед порівняно з аналогом 1960-го.
Насамперед це стосується порядку досудового розслідування. На сьогодні алгоритм його початку за заявою у спрощеному вигляді передбачає: 1) подання заяви громадянином, юридичною особою до органу внутрішніх справ, прокуратури тощо; 2) проведення відповідної перевірки фактів, викладених у заяві; 3) порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. Очевидно, вже на даному етапі було дуже багато проблем. Щоб зменшити відсоток нерозкритих злочинів, правоохоронці відмовляються порушувати кримінальні справи. 2010 року з поданих тільки до органів МВС 3,1 млн заяв та повідомлень про злочин лише близько 800 тис. виявилися підставою порушення карної справи. Водночас статистика не враховує випадків, коли органи відмовлялись приймати заяви від потерпілих.
За новим кодексом, інститут кримінальної справи суттєво змінюється. Досудове розслідування розпочинається від моменту внесення відомостей про карне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям провадження або спрямуванням до суду обвинувального акта. Таким чином, жодних перевірок до внесення в Реєстр проводити не треба, жодних постанов про порушення справи не приймають.
Щоправда, у вітчизняних умовах ці законодавчі норми можуть мати інше звучання. Річ у тому, що в Україні вже склався ринок нелегітимних «послуг», коли за $200–500 (це розцінки рівня слідчого районного відділу МВС) можна було інспірувати порушення кримінальної справи проти бізнесмена-конкурента і в межах провадження серйозно його «потрусити». Способом захисту відтак стало оскарження постанови про порушення кримінальної справи в судовому порядку. А тепер оскаржити правомірність досудового розслідування буде неможливо. До того ж із прийняттям Кримінально-процесуального кодексу порядок формування Єдиного реєстру не затверджено; це має здійснити Генеральна прокуратура.
Гуманізовано (щодо підозрюваних) новоприйнятим кодексом і вимоги щодо проведення слідства: ліквідовано можливість повернення справи на додаткове розслідування, термін слідчих дій обмежено від 6 до 12 місяців. Запроваджено інститут домашнього арешту для осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, за який передбачено позбавлення волі. Особи, яких підозрюють у неважких порушеннях, можуть бути випущені під заставу. Очевидно, що це на 15–20% розвантажить переповнені вітчизняні СІЗО.
Читайте також: Експерти не вірять, що новий КПК покращить ситуацію у кримінальному судочинстві
БАТІГ І ПРЯНИК
Натомість не вписується в міжнародні стандарти й у конституційне поле України посилення Кодексом вимог до захисників. Опозиція в особі представників «Батьківщини» вже заявила, що це удар по захисту Юлії Тимошенко, однак це швидше свідчення того, що адвокатські об’єднання провели дуже грамотну лобістську кампанію під час підготовки проекту Кримінально-процесуального кодексу.
Протистояння між офіційними «адвокатами» та просто «юристами» в Україні має свою історію. За поки що чинним КПК 1960 року, правники, які не мають адвокатської ліцензії, нарівні з адвокатами можуть представляти інтереси підсудних у судовому процесі. Але з прийняттям Кодексу від 13 квітня все зміниться – таке право матимуть лише люди, включені до Єдиного реєстру адвокатів. Це може призвести до переформатування ринку юридичних послуг по всій Україні й полегшить вплив влади на «правильних» захисників «неправильних» підсудних, як це вже мало місце в СРСР. Утім, малоймовірно, що професіоналізація захисту викличе якісь принципові заперечення з боку міжнародних організацій.
Серед знакових можна виокремити статтю 97 «Показання з чужих слів». Зміст її в тому, що суду дозволено визнавати допустимим доказом свідчення з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказами згідно з іншими правилами допустимості останніх. Кодекс визначає як показання з чужих слів «висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи». Але проблема в тому, що плітка, яку особа почує в тролейбусі чи біля будинку на лавочці, може легко підійти під статус «показань із чужих слів».
Наочний висновок фахівців Головного науково-експертного управління Верховної Ради: «…використання чуток, якими за своєю суттю можуть бути показання з чужих слів, є неприпустимим при розслідуванні злочинів, оскільки обвинувачення повинне ґрунтуватися на доказах, достовірність яких можливо перевірити». До речі, ті самі спеціалісти звернули увагу й на інший аспект статті 97: її положення «може бути істотною перепоною для встановлення істини у справі, оскільки особа, яка даватиме показання з чужих слів, не може нести відповідальність за їх неправдивість».
Звичайно, легалізацію чуток у судовому процесі можна було б вважати казусом некомпетентності законодавця, якби норма була випадковою. Але хід обговорення в парламенті даного положення свідчить про його принципове і свідоме відстоювання Партією регіонів. Регіонали проігнорували пропозиції пом’якшення цього пункту, було повністю відкинуто поділ доказів на «основні» та «супровідні». А це породжує підозри в тому, що новий Кримінально-процесуальний кодекс використають як інструмент переслідувань проти всіх невгодних для нинішньої влади, просто на підставі чуток.
Поки що рано говорити про те, наскільки ефективно запрацює механізм, закладений Кримінально-процесуальним кодексом. Та навіть коли припустити, що плюсів у нового документа значно більше, ніж мінусів, даний законодавчий акт не спричинить революції в діяльності правоохоронної системи, судових органів. Кодекс у нас новий, але кадри міліціонерів, прокурорів, суддів – старі. КПК частково змінює процес, але він жодним чином не змінить професійної підготовки слідчих, прокурорів, суддів, і найголовніше – не ліквідує корупційних зв’язків, якими вони обросли.
Читайте також: 5 недоліків проекту нового Кримінально-процесуального кодексу