Дмитро Крапивенко журналіст, ексголовред «Тижня»

Кримінальна реставрація

4 Серпня 2016, 00:04

 Молодіжні банди, які «бігали» битися район на район, явище на той час було геть не екзотичне, а у великих промислових агломераціях радше закономірне. А що воно таке «бігуни» — спитайте хоча б тих, хто в ті часи мешкав у Кривому Розі: поринете в глибокий вир міського фольклору з моторошними деталями в буквальному сенсі вуличних боїв, коли в хід ішли не тільки кулаки, а й саморобні вибухові пристрої. Тодішні соціологи й комсомольські робітники несли якусь ахінею про те, що в спальних районах великих міст, мовляв, замало кінотеатрів, молодь не має цікавого дозвілля, от і гуртується з нудьги в банди. Пояснення на «трієчку»: саме тодішні дискотеки, звані в народі «клітками», були справжнім рингом для вуличних бійців. Танцювати туди ходили здебільшого дівчата, пацани ж — показати, чий район крутіший, себто на мордобій. Ось таке дозвілля. Тоді молодіжна злочинність була побічним ефектом радянського колективізму й класового протистояння: парубки з робітничих околиць цілком щиро ненавиділи мажорів із центру, які навчалися в престижних школах, краще вдягалися, могли дозволити собі повечеряти в кооперативному кафе. Саме бідність і ненависть рухали казанськими (і не лише) юнаками, коли ті їздили в «набіги» до Москви, тобто грабувати тамтешніх однолітків: зазвичай забирали джинси, кросівки, плеєри, усе те, що в провінції було дефіцитом й екзотикою.

Читайте також: Нова доба криміналу

Молодь просто вростала в «дорослий» кримінал: мало було брати участь у масових бійках, ледь не обов’язковими були побори на передачі «товаришам у тюрмі». Обібрати чужинця з іншого району вважалося чи не робінгудством, а справжні кримінальники ставали героями вулиці. Куди там комсомольським вожакам з байками про «дорогі дєдов і отцов»… Зрештою всі ці нібито хлоп’ячі угруповання згодом і стали основою справжньої організованої злочинності, яка буйно розквітла в 1990-ті. Тоді вже почалася доросла гра, війни за «пісочниці» відійшли в минуле.

разом із політичною п’ятою колоною, яка продовжує діяти в Україні, організований криміналітет здатен істотно розхитати ситуацію в країні

Коли сьогодні говорять про повернення до криміногенної ситуації 20-літньої давнини, то повірити в це непросто. Нинішня молодь, заплутана в гаджетах і соцмережах, геть не чутлива до «патріотизму» й «класової свідомості» районного масштабу, ну хіба що посперечатись у пабліках. Отже, соціальна база для рекрутингу в злочинного світу не така вже й велика. Наразі так. Утім є два «але»: війна й зростаюча бідність, отже, доступність зброї й мотиви щонайменше для майнових злочинів. Статистика вказує, що в цьому сенсі середовище зараз більш ніж сприятливе. Плюс реформа правоохоронних органів, яка безумовно є вкрай необхідною, але дає шанси розвернутися в умовах, «поки нові поліцейські не опанували всі ­тонкощі оперативної роботи».

Нинішній сплеск криміналу має хаотичний характер. Соціальних передумов для цього цілком достатньо. Питання в іншому: як швидко кримінал зможе стати організованим? Поки що не чути про потужні угруповання, які були господарями життя в 1990-х. Отже є шанс уникнути такої собі кримінальної реставрації, коли бандити знову стануть важливим чинником усіх сфер: від базарної торгівлі до рішень рад усіх рівнів. Для цього потрібні як мінімум: більш жорсткий контроль за обігом зброї, соціальна реабілітація ветеранів АТО (частина з них має великі шанси долучитися до криміналу, водночас найсвідоміші бійці можуть стати професійними борцями зі злочинністю, тому важливо не змарнувати цей потенціал) і бодай перспектива економічного зростання.

Читайте також: Чи з’явиться в Україні «Коза Ностра-2»?

В організації та структуруванні криміналу, окрім відкату, в суспільному розвитку впродовж 20-ти років є ще одна суттєва загроза. Український злочинний світ ніколи не існував ізольовано, а в певному «інтеранціоналі». Очевидно, що відроджені чи новостворені угруповання потребуватимуть міжнародних зв’язків. Нескладно здогадатися, що «стратегічним партнером» у цьому випадку стане не італійська мафія чи якудза, а російська «братва», яка за минулий час також пережила низку істотних трансформацій. Контроль ФСБ над «класово близькими» є доволі відомим, і навіть високі чини українського МВС визнають, що організована злочинність «з-за поребрика» в нашій країни працює не суто у власних інтересах, а з благословення кураторів із РФ. Отже кримінальна реставрація може бути ще одним зі сценаріїв дестабілізації: разом із політичною п’ятою колоною, яка продовжує діяти в Україні, організований криміналітет здатен істотно розхитати ситуацію в країні. Можливо, співпраця Партії регіонів з тітушками під час Майдану була лише репетицією на майбутнє.