Початком наступу нової влади на місцях стала блискавична зміна прем’єра та спікера в Криму. Тиждень попросив прокоментувати перезавантаження ситуації на півострові колишнього керівника кримської міліції, екс-постпреда президента України в Криму, народного депутата України (фракція НУ–НС) Геннадія Москаля.
У. Т.: Як ви оцінюєте нову владу в Криму?
— Знаєте, є таке прислів’я: не родися вродливою, а родися щасливою. Тепер його можна перефразувати: не родися вродливим, а родися в Макіївці. Якщо ти з Макіївки, значить, усе нормально, ти наш «канкрєтний реальний пацан» і тобі – путівка в далеку дорогу.
У. Т.: Маєте на увазі місце народження нового кримського прем’єра Василя Джарти?
— Про це я говорив уже давно. Казав місцевим: ви рвете, вибачте, дупу, а коли донецькі прийдуть до влади, то вони вас, кримчан, одразу ж відсторонять від неї. Подивіться, що діється в країні: вихідці з Донбасу на всіх ключових посадах – починаючи від СБУ та МВС і закінчуючи прем’єром. На черзі – податкова, митниця. Так потихеньку дійде до того, що народ почне ходити з піднятими руками й здаватися.
У. Т.: У Криму вже відчутний прихід нової влади?
— Думаю, він пізніше стане відчутний, коли почнуться реальні дії. Наскільки я знаю, регіонали кажуть, як і Радянська армія в Афганістані: «Мы пришли временно, но надолго». Але це справа кримчан. Значить, вони самі так хотіли. Кримчани боролися з «помаранчевою чумою». Як запевняв Янукович, це була остання помаранчева зима. А тепер прийшла донбаська зима. Сувора й морозна. Проте такий вибір народу, і його треба поважати. Щоправда, до такого вибору людей підвів і колишній президент Віктор Ющенко. Спочатку в нього була програма «10 кроків назустріч людям», яка наприкінці його каденції перетворилася на «10 кроків назустріч Партії регіонів». Ось і маємо.
Проблема української влади в тому, що в ній 99% – представники партій і лише 1% – справжні професіонали.
У. Т.: Як ви вважаєте, між прем’єром Василем Джарти й спікером парламенту Володимиром Константиновим будуть конфлікти, чи вони все-таки гратимуть в одні ворота?
— Багато залежить від центральної влади. Якщо почнуться конфлікти й Віктор Янукович одразу дасть по руках й одному, й іншому, то проблем не буде. Та парадокс у тому, що Києву вигідно зіштовхувати лобами різні гілки влади в Криму. На півострові завжди створювали штучні конфлікти, аби кримчанам було чим займатися й не думати про розширення самостійності. В Криму зараз немає єдиного лідера. Одна нехороша країна намагалася зробити таким лідером Інну Богословську. Її білборди під час виборів висіли скрізь, і не було питання, на якому вона б не розумілася: починаючи від мови та доріг і закінчуючи статусом Севастополя. Але Крим не сприйняв Інну Германівну, мабуть, через її істеричність. Ну не люблять люди нервових політиків! Тому гроші, вкладені в неї, витратили даремно. Повторюю: на півострові зараз немає лідера, який би мав контрольний пакет. І слава Богу! Якщо такий з’явиться, Крим одразу захоче отримати статус Придністров’я, Південної Осетії, Абхазії або, не дай Боже, Косова. Тому влада з Києва має дивитись, аби така постать не з’явилася.
У. Т.: Як ви вважаєте, що буде з представниками кримських татар у владі? Їх просто вичавлять із посад?
— Якщо їх позбудуться, це буде велика помилка. Адже радикальна мусульманська організація «Хізб ут-Тахрір» набула там значного впливу. За моїми підрахунками, в її лавах 30 тис. молодих чоловіків продуктивного віку. Це потужна сила, і коли з нею не рахуватися, вона може зібрати 30-40 тис. людей на свою підтримку, причому не за гроші, а за ідею. Треба визнати, ця організація набагато дієвіша та впливовіша, ніж українські, які сидять на одному дивані, гризуться між собою й плачуть, що їм ніхто не допомагає.
[1744]
У. Т.: Зараз є кілька опозицій. Ви з ким?
– Ми – в об’єднаній опозиції, представленій вісьмома партіями. З Юлією Володимирівною її партія «Батьківщина», ми, «Народна самооборона» з Луценком, «Європейська партія» з Катеринчуком тощо. Думаю, мусять облишити амбіції й Кириленко, й Каськів – і об’єднатися з нами. Розумію, в «Нашій Україні» комусь заважає Ющенко. Йому були обіцяні дострокові парламентські вибори в обмін на підтримку Януковича на президентських. Але його кинули – й правильно зробили. До наступних виборів про нього вже забудуть. Зараз він каже, що треба реанімувати партію. А чому ж ти разом із Балогою знищив її, розділивши на ЄЦ і НУ?
Завдання опозиції – показувати реальну статистику дій влади. Цифри скажуть краще, ніж слова. Нова влада почала з подвійних стандартів. Коли пам’ятаєте, регіонали постійно клювали Юлію Тимошенко, аби вона виконувала Закон про підвищення соціальних стандартів. Прем’єр прямо заявляла – на це немає грошей. Тепер вони прийшли до влади, Тимошенко немає, чому ж нічого не виконано? Кажуть, немає бюджету. Але коли була Тимошенко, бюджету теж не було. Ще одна історія – з запозиченнями у МВФ, які робила Юлія Володимирівна. Як її критикували за ці борги: мовляв, і наші правнуки їх повертатимуть! А що заявляє сьогодні Сергій Тігіпко? Без позик Міжнародного валютного фонду та Світового банку ми не проживемо. То чому йдете тим самим шляхом, за який убивали Тимошенко? І тепер вони бідкаються – казна порожня! Тоді чому рвалися до каси, знаючи, що там нічого немає?