Рідко трапляється, що країна — член НАТО відкликає посла з країни, яка є її головною союзницею в Альянсі, або з іншої демократичної країни Заходу. Тому те, що президент Франції Емманюель Макрон минулого місяця відкликав своїх послів із США й Австралії, свідчить про безпрецедентну розлюченість через несподівано зірвану угоду про продаж підводних човнів, яку перебрав на себе Вашингтон. Окрім того, Франція виявила демонстративну зневагу до Великої Британії — свого найближчого партнера по НАТО в Європі.
У середині вересня Австралія практично без попередження скасувала замовлення на 12 французьких дизельних субмарин вартістю близько $66 млрд і заявила, що натомість придбає ефективніші атомні підводні човни у Великої Британії та США, а також сформує новий альянс безпеки AUKUS (Австралія, Сполучене Королівство й Сполучені Штати). Французи почуваються скривдженими та приниженими. Скасування замовлення призвело до величезної втрати робочих місць й експортних прибутків, до того ж сприймається як сигнал про те, що «англосакси» будують новий оборонний альянс, покликаний стримати поширення китайського впливу, і що Францію, у якої понад мільйон громадян мешкають в Індо-Тихоокеанському регіоні, до нього не запрошують.
Прем’єр-міністр Сполученого Королівства Боріс Джонсон відкинув звинувачення французів у тому, що зараз Велика Британія — лише васал США, молодший партнер, який виконав накази Вашингтона. «Prenez un grip», — сказав він під час візиту у Вашингтон так званою мовою франґле, тобто сумішшю французької й англійської. У перекладі це означає «тримайте себе в руках» і вочевидь мало на меті образити й розлютити французів.
Для Джонсона угода про AUKUS має величезне політичне значення. Вона вдало затьмарила його візит у Вашингтон, куди він вирушив домовлятися з президентом Джо Байденом про підписання нової торговельної угоди між Сполученим Королівством і США замість колишньої угоди з ЄС, яка після Brexit вже не дійсна для британців. Ця торговельна угода дуже багато важить, позаяк Велика Британія намагається розширити торгівлю за межами Євросоюзу, що здавна слугувало головним аргументом на користь Brexit. Однак Джонсон зазнав краху. Байден не виявив зацікавленості до нової торговельної домовленості з Британією, а його помічники дали зрозуміти, що до підписання нової угоди ще далеко.
Читайте також: Азійський фронт у режимі очікування
Як наслідок, стало очевидно, що адміністрація Байдена не цінує своїх відносин зі Сполученим Королівством так, як сподівався Джонсон. Британський прем’єр-міністр, який був у добрих стосунках із Дональдом Трампом, очікував, що союзництво плавно продовжиться за нової адміністрації. Утім, Байденова відсіч засвідчила, що наступник Трампа підозріливо ставиться до славнозвісних «особливих відносин» США з Великою Британією. Прохолодне ставлення Байдена проявилося зокрема в тому, що на зустрічі з Джонсоном він заявив, що не треба нічого робити із суперечливим протоколом ЄС про статус Північної Ірландії, який поставить під загрозу мирну угоду в Ірландії або призведе до повернення жорсткого кордону на острові. Це складне питання для Джонсона. Він наполягає, що необхідно змінити протокол (який по суті встановлює торговельний кордон між Великою Британією й Північною Ірландією в Ірландському морі), позаяк він неприйнятний. Вочевидь, для Байдена, який часто хвалиться ірландським походженням своєї родини, Ірландія важить більше, ніж Велика Британія.
Угода AUKUS принаймні підкреслила, що Велика Британія лишається військовою силою з тісними зв’язками з Америкою. Лондон досі є активним членом НАТО. Однак тепер в Альянсі зв’язки Сполученого Королівства з Францією, що вважалася найважливішою країною Європи, стали напруженими через угоду AUKUS. Президент Макрон колись заявив про «смерть мозку» НАТО. Нещодавно він висловився, що Європейському Союзу (без Британії) слід будувати власний оборонний альянс. Велика Британія лишиться за його межами, тому запекло протестує проти будь-яких альянсів, суперницьких НАТО.
Читайте також: Die Welt: Новий порядок уже тут
Для Великої Британії НАТО лишається єдиним життєздатним оборонним союзом, що може стримувати російську агресію й захищати незалежність країн Балтії. Уряд консерваторів вважає, що будь-якій європейській альтернативі без участі Сполучених Штатів бракуватиме потенціалу, зокрема підтримки повітряних сил і рівня довіри. Європейська армія навряд чи стримає Росію, якщо та спробує посилити тиск на Україну або активізувати військову підтримку «ДНР-ЛНР». Утім, американці, ймовірно, дедалі більше зосереджуватимуться на Тихоокеанському регіоні, радше ніж на Європі. Для адміністрації Байдена, так само як для Трампа, головним викликом безпеки на майбутнє буде Китай, а не Росія. Саме тому AUKUS має важливе значення для Вашингтона, що передусім турбується про стримування Китаю від силових спроб приєднання Тайваню. Стратегів у Вашингтоні вже зараз хвилює готовність Китаю погрожувати Тайваню: над островом регулярно кружляють винищувачі й риторика Пекіна стала більш войовничою. Байден прагне показати, що Америка повернулася на світову арену після чотирирічного ізоляціонізму США за президентства Трампа. Однак пристрасті в Афганістані неабияк затьмарили цю позицію. Європейці, зокрема британці, нажахані стрімким припиненням присутності США в Афганістані й хаотичним виходом збройних сил США на тлі осади Кабульського аеропорту й розпачливих спроб наляканих афганців вилетіти разом з американськими військовослужбовцями. Джонсон закликав Байдена подовжити термін евакуації щонайменше на тиждень, щоб Сполучене Королівство встигло врятувати афганців, які допомагали британській армії. Однак, Вашингтон пропустив усі прохання європейських лідерів повз вуха.
Хаос в Афганістані підірвав довіру союзників до США як до надійного військового союзника. Опитування в Німеччині, Італії й інших країнах засвідчили послаблення віри громадськості в американське лідерство. Ті самі тенденції і в інших країнах, що залежать від оборони та політичної протекції США, особливо в Саудівській Аравії та країнах Перської затоки. Для них угода AUKUS мало що важить; зараз їм потрібна гарантія, що США не полишать Близький Схід так, як полишили Афганістан.
Велика Британія опинилася між двох вогнів. Вона прагне лишатися найважливішою союзницею Америки й підтримувати тісні зв’язки, особливо у сфері оборони та розвідки. Водночас змушена визнати, що нині в США інші пріоритети й Лондон може відігравати лише маленьку роль у глобальній стратегії Вашингтона. Але для Джонсона альтернативних шляхів немає. Країна політично відрізала себе від Європи, а Франція нині розвиває традиційну стратегію оборони, спрямовану на зменшення залежності від Вашингтона. Німеччина може піти тим самим шляхом, особливо якщо її новий коаліційний уряд очолять соціал-демократи.
Читайте також: Переродження ілюзій
Угода AUKUS принаймні забезпечує Великій Британії роль у розвитку нових технологій для протидії китайському експансіонізму: кібербезпеки, штучного інтелекту й квантових комунікацій, що допоможуть захистити підводні кабелі від шпигунства та прослуховування з боку ворожих держав. Однак усе це відбувається далеко від території Сполученого Королівства. Нині воно намагається відстоювати свій глобальний вплив, відправляючи найсучасніший авіаносець HMS Queen Elizabeth у Тихий океан, ближче до китайських вод. Проте Джонсонові ще належить переконати громадськість, що це відповідає нинішнім інтересам Британії або слугує альтернативою тісному співробітництву з колишніми партнерами в Європі.
Наразі у Великій Британії великі проблеми, здебільшого спричинені Brexit і втратою дешевої робочої сили зі Східної Європи. На заправках дефіцит пального, а полиці супермаркетів спорожніли, тому що немає іноземних водіїв вантажівок, що перевозять продукти. Для більшості британських виборців ці проблеми — найбільш нагальні. Люди не бачать допомоги від Америки, а труднощі, що виникли в Джонсона під час домовленості про торговельну угоду зі США, не порівняти з тим, як складно забезпечити процвітання британської економіки за межами ЄС. На ситуацію у сфері безпеки Європи, зокрема відносин із Росією, британці зараз майже не зважають.