Після початку повномасштабної війни Росії проти України нафтовий ринок переживає часи нестабільності. За ці три з половиною місяці ціна постійно скаче з $90/барель марки Brent (далі просто $/б) до 120, відображаючи всі події, що відбуваються у світовій політиці та економіці. Зараз ціна за барель знову складає $120, і це найдорожча нафта за останні 10 років. Розглянемо, які чинники зараз формують ринок одного з найважливіших у світі товарів.
Почати варто з того що нинішній стрибок попиту пов’язаний не лише з початком повномасштабної війни між Росією та Україною. Зростання цін на нафту – загальна тенденція, яка зберігається аж з весни 2022 року, коли ціни на «чорне золото» були мінімальними. Це пов’язано із поступовим виходом світу із коронавірусної кризи. Економіки країн оживають, промисловість розширює потужності, відповідно, збільшується попит на енергоносії. Так і зараз вихід Китаю з жорсткого карантину, запровадженого на початку весни, різко збільшує потребу Піднебесної в енергії.
Другий важливий момент – прямі дії на ринку з боку США. Сполучені Штати відмовились російської нафти ще на початку березня. На той момент близько 8% американського імпорту нафти приходилось на РФ. На перший період для її заміни США звернулись до резервів, які знаходяться в країні. Крім того, Джо Байден визвався допомогти європейським державам відмовитись від російської нафти. Для цього, наприклад, США в травні звернулись до італійської компанії Eni та іспанської компанії Repsol із пропозицією почати імпорт венесуельської нафти. Попри те, що нафтова галузь країни перебуває під американськими санкціям з 2019 року, Байден обіцяв не накладати штрафи на європейські компанії за співпрацю з державною нафтовою компанією Венесуели PDVSA. Це вкладається в загальну канву потепління відносин між Вашингтоном та Каракасом, які з часів президентства Дональда Трампа перебували на рівні «абсолютного нуля». Країни ведуть переговори щодо можливого послаблення санкцій, поновлення імпорту нафти в США, а нафтова палата Венесуели вже дала згоду на збільшення видобутку нафти на 400 тис. барелів на добу.
Читайте також: Хто купуватиме російську нафту у разі європейського ембарго?
Іншим учасником енергетичної війни є Іран, з яким пов’язано два важливих моменти. Перший – можливість зняття санкцій з країни в разі ухвалення ядерної угоди. Процес переговорів у Відні є вкрай важким та весь час зустрічається з проблемами. Зараз він перебуває на паузі, по суті, зірваний Росією, що використала свою участь у переговорах, саботуючи їх. Для поновлення переговорного процесу сторонам потрібно вирішити цілу низку складних та неоднозначних проблем, у тому числі знайти сторону, здатну взяти на себе функції РФ, передбачені угодою. Крім того, США та Іран відчувають критичну важливість підписання договору для свого опонента, тому не спішать іти на поступки, вибиваючи для себе найкращі можливі умови. Тому поки питання повернення Ірану на європейський ринок залишається лише перспективою, не втілюючись в реальність.
Другий момент, пов’язаний з Іраном – це війна за азійський ринок. Росія, завчасно усвідомивши скору втрату європейського ринку, не помилилась. Шостий пакет санкцій ЄС, прийнятий третього червня, дійсно передбачає заборону на купівлю, імпорт або передачу сирої нафти та деяких нафтопродуктів із Росії. Поетапна відмова від російської нафти займе від 6 місяців для сирої нафти до 8 місяців для інших продуктів нафтопереробки. Уже зараз видобуток російської нафти впав приблизно на 1млн барелів на добу. Тому тепер Росію та Іран об’єднує неможливості експорту енергоносіїв до країн Заходу. Не дивно, що це призводить до конкуренції за інших споживачів, наприклад, за Китай. Для цього нафтовий сектор Росії активно демпінгував на азійському ринку, пропонуючи знижки. І до останнього моменту можна було вважати, що стратегія РФ дійсно сприяла завоюванню нових ринків.
Читайте також: Непримиримі союзники. Іран та Росія конкурують за нафтові ринки Азії
Красномовною тут є ситуація з Індією. Країна вирішила скористатись критичним положенням РФ. Розуміючи свою перевагу в переговорах, Нью-Делі постійно вибиває в Кремля нові знижки, зараз купуючи нафту марки Urals по $70/б, на $25 нижче за спотову ціну. Оцінюючи вигоду, Індія розширила імпорт настільки, що об’єм закупленої нею з 24 лютого російської нафти вже на 20% перевищили всю нафту з РФ, ввезену в країну за 2021 рік. З точки зору джентльменських принципів ведення бізнесу – це «брудна гра». Тому другого червня на сцену вийшов найбільший у світі картель – ОПЕК.
До цього такі «нафтові боси» світу як Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати тримались осторонь кризи. Ці держави залишались єдиними членами ОПЕК, які мали необхідні потужності для збільшення видобутку нафти, здатні зробити це фактично в будь-який день. Але цьому заважали два фактори. По-перше, ці дві країни не вбачали для себе об’єктивної потреби розширювати присутність на світових ринках. Для них важливіше було зберігати повний контроль над цінами. По-друге, відносини між Саудівською Аравією та Сполученими Штатами, які традиційно виступали партнером Ер-Ріяду, за президентства Джо Байдена знаходились у кепському стані. І коли в американців з’явилась потреба в розширенні Королівством видобутку нафти, з’ясувалось, що Білому Дому можуть відмовити. За час війни США направляли до Саудів делегацію, намагались проводити телефонні розмови на найвищому рівні, тощо. І до недавнього часу все було марним, принц Мухаммад Бен Салман, фактичний правитель Королівства, добре пам’ятав образи, нанесені йому кабінетом демократів.
З метою перезавантаження стосунків зі своїм найкритичнішим союзником на Близькому Сході, Джо Байден вже зібрався відвідати Саудівську Аравію, що мав би відбутись «скоро», а зараз перенесений на липень. Причиною для цього стало рішення, прийняте на форумі ОПЕК, що відбувся другого червня. Зустріч, що розглядалась як прохідна, принесла Штатам хорошу новину. Країни-члени організації погодились збільшити видобуток сирої нафти в липні та серпні на 648 тис. барелів на добу. До цього квотою на літо передбачалось видобувати 432 тис. Це не зіб’є ціну на нафту занадто сильно, але допоможе згладити бурління нафтового ринку. Невідомо, що зіграло найбільшу роль у зміні думки членів організації: бажання зробити крок назустріч США, або прагнення приструнити Росію. Є й ще один момент, що міг вплинути на рішення ОПЕК.
Читайте також: Газ на крові
Чим вищими будуть ціни на енергоносії, тим більше сенсу має впровадження альтернативної енергетики, куди входять зелена, атомна, та низка інших спосіб отримання енергії. Наприклад, сланцевий газ, видобуток якого є одним із трендів американської енергетики, внаслідок падіння цін на енергоресурси в часи коронавірусної кризи, став по суті непотрібним, галузь зазнала страшного удару. Ситуація працює й навпаки. Якщо ціни на нафту будуть триматись на рівні $120/б, то будь-яка інвестиція в альтернативну енергетику стане вдвічі вигіднішою, ніж у часи до пандемії, коли в середньому ціна оберталась навколо цифри у $65/б.