Україна пережила нелегкі вибори. Кампанію було проведено за законом, який зі старту дає переваги партіям парламентської більшості під час формування територіальних виборчих комісій (ТВК). Тому говорити про рівність усіх суб’єктів як мінімум є ознакою поганого правового тону. Згодом ТВК, сформовані переважно з представників партії влади та її сателітів, відмовляли в реєстрації кандидатам і відкрито ухвалювали постанови про неврахування рішень судів, що виносилися на користь кандидатів. І в результаті – жодної відповідальності. Крім того, наші спостерігачі зафіксували непоодинокі випадки переписування протоколів у приміщеннях ТВК за мовчазної згоди їхніх членів. Нагадаю, що виправлення протоколів не на засіданні дільничної виборчої комісії та винесення печатки за межі приміщення ДВК є правопорушенням відповідно до статті 158 Кримінального кодексу України й карається позбавленням волі строком від трьох до шести років. Чи вплинуло це на результати виборів у деяких громадах? Риторичне запитання. Чи відреагували на це правоохоронні органи? Напевно, відеофакт не є аргументом. Ці самі ТВК сформували дільничні комісії, які проводять підрахунок голосів. Тому й отримали своїх представників у ДВК не всі кандидати, які претендували на високий рівень підтримки виборців. Натомість маловідомі пересічному виборцю партії, які не проводили активної агітаційної кампанії, заручилися підтримкою численної армії членів комісій. Містика.
Закон не зобов’язує представників ТВК бути присутніми під час друку бюлетенів. Що вони успішно й робили. Скандали навколо додаткових накладів бюлетенів, помилки в прізвищах чи назвах партій, друк даних деяких кандидатів шрифтом, ушестеро меншим за стандартний, викликають щонайменше подив. Нинішня ситуація свідчить про те, що документ суворої звітності – бюлетень – було виготовлено без належного контролю.
Сам процес голосування нічим не відрізнявся він волевиявлення на інших українських виборах: поодинокі спроби винести бюлетені, систематичне порушення таємниці голосування, загадкові машини під дільницями, до яких підходили виборці, громадяни без постійного місця проживання, котрих сотнями прописали в одній квартирі. Брак бюлетенів для окремих рівнів виборів та їхня необґрунтовано велика кількість теж, на думку влади та деяких спостерігачів, є поодинокими організаційними проблемами, що загалом не впливають на результат. Технічними помилками визнано штамп «вибув» у бюлетенях навпроти прізвищ кандидатів, яких не було знято з реєстрації, або ж голосування на одномандатних виборчих округах за кандидатів до рад різних рівнів, що зареєстровані в інших округах. Це все одно, щоб за кандидатів до Львівської обласної ради голосували на Закарпатті.
Найважчим випробуванням для всіх став підрахунок голосів. Адже велика кількість бюлетенів і довгий список партій у них призвели до того, що на деяких дільницях цей процес не закінчився до ранку 2 листопада. Знервовані, виснажені члени комісій приходили в ТВК, а там – перерва, бо працівники пішли відпочивати. Звісно, всі ми люди, але ж закон вимагає, щоб засідання комісій проводилося без перерв.
Не всі стали свідками системних порушень, тому частина спостерігачів із деяких делегацій, які зазвичай обмежувалися відвідуванням кількох дільниць, вже опівдні в неділю поспішили визнати ці вибори як добре організовані, чесні та демократичні. Натомість спостерігачі «ОПОРИ» стояли на кожній тридцятій виборчій дільниці. Тож ми стали свідками якихось інших виборів із паралельної реальності.
Змістовно ця виборча кампанія не вирізнялася конструктивними пропозиціями. Адже за три тижні, відведені на агітацію, важко повідомити виборцю, що робитиме кандидат у разі перемоги. Та й закон не вимагає подавати програми під час реєстрації. А навіщо? Відповідно до жовтневого соціологічного опитування, яке проводив фонд «Демократичні ініціативи», лише 1,9% громадян вірять у виконання політиками всіх своїх обіцянок. Тож чи має нас дивувати аномально низька для українських виборів явка, що подекуди становила лише 30%, або те, що кількість виборців, які проголосували проти всіх, у деяких громадах сягнула 10%? Такі однозначні результати є поживою для серйозних роздумів і політиків, і громадянського суспільства. Якщо порівняти ці вибори з останніми президентськими, то країна однозначно зробила крок назад.