За останні 150 років практично всі серйозні світові економічні кризи закінчувались або великими війнами, або зміною правил гри в світовій економіці. Інколи це призводило до нових технологічних проривів у промисловості й завжди до появи нових держав-лідерів, замість тих, хто вибули.
1853–1857 роки – перша світова економічна криза, в якій одночасно опинилися США, Німеччина, Англія, Франція та Росія. Все почалося з масового банкрутства залізничних компаній у США та обвалу фондового ринку. Під ударом опинився банківський сектор європейських держав, насамперед Великої Британії. Криза призвела до значного падіння промислового виробництва як у США, так і в Європі. Наприклад, виробництво чавуну в Росії зменшилось на 17%, Німеччині – на 25%, США – 20%, Франції – 13%. В Англії на 26% скоротилось суднобудування. Між найбільшими країнами розпочалися торговельні війни.
Наслідки: Кримська війна 1853– 1856 років між Росією з одного боку та Великою Британією, Францією, Османською імперією з іншого. Громадянська війна в США з 1861 по 1865 роки між капіталістичною Північчю та рабовласницьким Півднем. Скасування кріпосного права в Росії (1861 рік) та рабства у США (1865 рік).
1870–1878 роки – перша світова «Депресія сімдесятих». Кризі передував значний спад виробництва (рецесія). З невеликими перервами вона тривала майже вісім років і охопила США, Німеччину, Англію, Австрію, Францію та Латинську Америку. В 1873 році зазнав краху спекулятивний фінансовий ринок, який зростав за рахунок будівництва залізниць у Латинській Америці та підйому вартості нерухомості в Німеччині й Австрії. В США банківська паніка почалася після значного падіння акцій на НьюЙоркській фондовій біржі.
Наслідки: Франко-прусська війна 1870–1871 років. Падіння Другої імперії часів Наполеона ІІІ, німці входять у Париж. Проголошення Німецької імперії. Революція у Франції та створення Паризької комуни, яка проіснувала з 18 березня по 28 травня 1871 року. Поширення соціалістичних і комуністичних ідей у Європі. У травні 1873 року Швеція і Данія створили Скандинавський валютний союз, до якого пізніше приєдналася Норвегія. Частина дослідників вважають, що в цей час зародився «імперіалістичний» капіталізм.
1900–1903 роки – економічна криза охопила США, Німеччину, Велику Британію, Францію та Росію. В основному характеризувалася спадом виробництва, в Росії до цього додався великий неврожай. 17 травня 1901-го внаслідок конфлікту щодо контролю над залізничною компанією Northern Pacific вперше в історії обвалився ринок акцій на НьюЙоркській біржі. В Російській імперії виплавка чавуну скоротилася на 15%, виробництво рейок – на 32%, паротягів та вагонів – на 25–37%, понад 3 тис. підпрємств, на яких працювали понад 112 тис. робітників, були закриті.
Наслідки: Криза підштовхнула розвинуті країни до переходу від вільного конкурентного капіталізму до монополістичного капіталізму. Спалахнула Російсько-японська війна 1904–1905 років. Росія зазнає поразки, що спричинило нову кризу та масові революційні заворушення протягом наступних двох років.
1914–1918 роки – Перша світова війна, якій передувало погіршення світової торгівлі, що і загострило конкуренцію між великими державами. Торговельні війни за ринки збуту і сировини досягли апогею. Початок війни призвів до масового розпродажу урядом США цінних паперів інших держав. Це викликало загальносвітову фінансову кризу.
Наслідки: Ліквідація Османської (Туреччина), Німецької, Російської та Австро-Угорської імперій. Утворення нових незалежних держав у Європі: Угорщини, Чехословаччини, Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Фінляндії, Королівства Югославія. Лютнева та Жовтнева революції в Росії, революційні повстання в Німеччині та Фінляндії. Створення першої соціалістичної держави в Європі. Перерозподіл серед країн-переможниць колоній у Африці та на Тихому океані. США з найбільшого боржника стають найбільшим кредитором і світовим лідером.
1929–1933 роки – світова економічна криза, відома як Велика Депресія. Все почалося в жовтні 1929 року з краху фондових ринків у США, за яким почалася глибока рецесія, масове банкрутство підприємств і безробіття. Поступово економічна криза поширилася на найбільш розвинуті країни Заходу, включаючи Канаду, Велику Британію, Німеччину, Францію. Безробіття в цих країнах сягало 30 млн осіб, ціни на сільгосппродукцію впали на 40–60%, а промисловий і економічний потенціал США було відкинуто на початок ХХ ст.
Наслідки: У 1931 році Велика Британія відмовляється від золотого забезпечення своєї грошової одиниці – фунта стерлінга, що призвело до девальвації фунта й здешевшання британських товарів на зовнішніх ринках. Цим шляхом пішли ще 25 країн світу, валюти яких були прив’язані до фунта стерлінга. Посилення ролі держави в управлінні економікою. В США проголошують «новий курс Рузвельта», в основі якого втручання держави в усі сфери життєдіяльності суспільства. Активізація лівота праворадикальних рухів у Європі. Встановлення на початку 1930-х років фашистського режиму в Німеччині та посилення позицій фашистів у Італії, громадянська війна в Іспанії. Мілітаризація Японії та агресія проти Китаю. В 1933 році Японія виходить із Ліги Націй.
1939–1945 роки – Друга світова війна як результат глобального економічного та політичного конфлікту розвинутих держав.
Наслідки: Відповідно до БреттонВудських (США) домовленостей 1944 року вводиться фіксований курс валют, створено Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк. Американську валюту прив’язують до золотого стандарту. $35 США = 1 тройська унція золота. Від нововведень в основному виграє економіка США.
Створення двополярної моделі світу на чолі з СРСР і США. Реорганізація Ліги Націй в Організацію Об’єднаних Націй. Розподіл країн Європи на економічні зони впливу між США та СРСР. Велика Британія змушена відмовитись від колоніальної політики. В подальшому це призвело до краху колоніальної системи в усьому світі. Ядерна зброя стає реальним інструментом світової політики.
1957–1958 роки – перша післявоєнна світова криза. Охопила США, Велику Британію, Канаду, Бельгію, Голландію та інші країни. Викликала спад виробництва й масове безробіття – до 10 млн осіб у цих країнах.
Наслідки: В 1957 році Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Голландія та Люксембург утворюють Європейську Економічну Співдружність. Її мета – посилити економічну інтеграцію цих країн і спільний захист взаємних інтересів на зовнішніх ринках.
1971–1974 роки – світова нафтова та валютна кризи. Першою розпочалась валютна: США не змогли забезпечити долари достатнім золотим запасом і у 1971 році дію «золотого стандарту» тимчасово призупинили. Проте криза з коливанням валютних курсів тільки посилилась.
У 1973 році країни–експортери нафти (ОПЕК) в чотири рази підвищили ціну на сиру нафту у відповідь на підтримку Заходом ізраїльтян у Війні Судного дня (жовтень 1973 року) між Ізраїлем і Єгиптом, Сирією та Іраком. Розмах кризи за масштабами наблизився до рівня Великої Депресії. Найбільше криза вдарила по США, Японії, ФРН, Великій Британії, Франції й Італії. Без роботи опинились 15 млн осіб, а ще 10 млн були переведені на неповний робочий день. Інфляція перевищувала 10% на рік у багатьох розвинутих країнах, включаючи США.
Наслідки: В березні 1973 року на Ямайській міжнародній конференції замість «золотого стандарту» і твердого валютного курсу вводиться вільна конвертація валют. Відтепер курси валют змінюються залежно від попиту та пропозиції. Ямайська валютна система (остаточно затверджена поправками до статуту МВФ в січні 1976 року) діє до цього часу.
Енергоефективність стає новим рушієм перебудови світової економіки. Розмаху набуває будівництво атомних електро- та гідроелектростанцій.
Покращення відносин між СРСР і США, спільні проекти в космосі.
1979–1981 роки – друга світова нафтова криза. Викликана багаторічною іраноіракською війною. Ціни сягнули небаченого до того рівня у $70–80 за барель.
Наслідки: Спад виробництва в країнах, які недооцінили важливість енергозберігаючих технологій. Значне зростання інфляції в країнах, що зазнали рецесії. Японія стає світовим економічним гравцем завдяки науково-технічній революції в промисловості та виробництві.
1997–1998 роки – фінансова криза в Південно-Східній Азії, Росії та частково в Україні призвела до обвалу фондових ринків і девальвації національних валют. Втрати світової економіки перевищили $2 трлн США.
Наслідки: Вихід інвесторів із економік Південно-Східної Азії, кінець епохи «Азійських тигрів». Бум інвестицій у Китай, загальний підйом китайської економіки та її товарна експансія по всьому світові. Стрімкий розвиток економік Бразилії й Індії. Посилення впливу ЄС на світову політику та економіку.