Україна вже кілька років перебуває на роздоріжжі економічного розвитку. Багатьом стало очевидно, що старі галузі не здатні забезпечити бажаних темпів зростання економіки. Але поки мало хто розуміє, в які конкретно нові галузі і як саме потрібно рухатися. У цьому контексті надзвичайно вчасним і доречним можна назвати проведення 30 жовтня другого Українсько-ізраїльського інноваційного саміту, організаторами якого виступили Global Israeli Initiative та UNIT.City. Він став тим ідейним спалахом, який дуже багатьох в Україні забезпечив інформацією для роздумів про те, куди ми повинні прямувати. Адже Ізраїль має унікальний досвід у створенні стартапів, розвитку галузі хайтек та державній підтримці цього сектору.
На саміті були присутніми представники технологічних компаній Ізраїлю загальною вартістю $35 млрд. Для порівняння: за оцінками журналу НВ, опублікованими кілька днів тому, статки сотні найбагатших людей України становлять $34,8 млрд. Тобто якби ми зібрали сотню українських олігархів під одним дахом, то кількісно, у грошових знаках ми б отримали таку саму економічну вагу. Але якісно, за цінностями, способом мислення, напрямками діяльності та рівнем перспективності ця вага б важила, як пір’їнка, бо між українськими олігархами та засновниками ізраїльських стартапів існує величезна світоглядна прірва. Її споглядання дозволяє чітко зрозуміти, чим застій відрізняється від процвітання, а успіх – від злиднів.
Читайте також: Нова економічна багатовекторність
Ізраїльський досвід розвитку новітніх технологій справді унікальний. Цифри, озвучені на саміті, говорять самі за себе. У першому півріччі цього року в ізраїльські стартапи було інвестовано майже $4 млрд. В Україні цифра на порядок менша, хоча ми маємо приблизно уп’ятеро більше населення, причому далеко не найменш освічене у світі. На сьогодні практично кожна глобальна технологічна компанія, яка себе поважає, має технологічні R&D-центри в Ізраїлі. Посол України в цій державі розповів, що там уряд почав підтримувати технологічну галузь ще у 1980-х роках. Але продовжує робити це й зараз. Торік пріоритетними напрямками державної підтримки були персональна медицина та штучний інтелект, у розвиток яких держава вклала 500 млн дол. Інші галузі отримали на порядок менші суми. Прозвучала думка, що ключем до успішного розвитку галузі хайтек в Ізраїлі є навіть не величезна матеріальна підтримка від держави, а закон про свободу управління академічних установ від 1958 року, який дозволив ізраїльським університетам вийти на світовий рівень та продукувати якісні кадри.
На саміті трапився один цікавий момент. Один із доповідачів попросив підняти руки тих, хто б хотів працювати у стартапі. Охочих виявилося зовсім небагато. Тоді він сказав, що коли він просить про це під час своїх виступів в Ізраїлі, понад 90% людей піднімають руки. Хіба це не найкраще свідчення того, що екосистема стартапів – один із найуспішніших секторів економіки цієї маленької, але надзвичайно ефективної країни?
Читайте також: Економіка: перевірка реальністю
Ключова проблема Ізраїлю, озвучена на саміті, – кадровий голод. За різними оцінками, дефіцит ІТ-спеціалістів становить 15-30 тисяч осіб. Значну частину роботи ізраїльські компанії віддають на аутсорс, з якого третина припадає на Україну. За словами учасників саміту, саме через це в Ізраїлі розглядають нашу країну як стратегічного партнера. Мабуть, це була одна із причин серпневого візиту ізраїльського прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньяху в Україну. Він став потужним поштовхом до поглиблення співпраці між двома країнами. Зокрема, було анонсовано створення ІТ-центрів в Києві та Єрусалимі для обміну технологіями та залучення українців до роботи на технологічні компанії в Ізраїлі. Перспективи подібної співпраці для України важко переоцінити.
Також у контексті візиту виникло питання про доповнення наявної двосторонньої угоди про Зону вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем, яка стосується торгівлі товарами, розділом, у якому йтиметься про послуги. Це повинно сприяти розвитку технологічної співпраці з огляду на те, яка ситуація із дотриманням прав інтелектуальної власності в Україні. Зрозуміло, що жоден інвестор не хоче брати на себе зайвих ризиків. Тож добре прописана угода про зону вільної торгівлі послугами – це, мабуть, те, що потрібно для того, аби ризики України не заважали розвитку співпраці між технологічними секторами обох країн.
Україна має хороші стартові позиції в галузі хайтек. Ми не лише навчаємо тисячі якісних програмістів щороку, а й маємо вагомі досягнення в ІТ-аутсорсингу, обсяг якого в перші місяці 2019 року виріс на 30%. Один зі спікерів назвав це тою базою, на якій потрібно будувати український хайтек. На саміті кілька разів прозвучала думка, що після зміни влади в Україні розпочався діалог між державою та ІТ-галуззю про те, як перша може посприяти розвитку другої. За словами учасників, такого не було багато років, якщо було взагалі. Отже, саміт підсвітив дуже перспективні напрямки розвитку, явив людей, які знають, як допомогти, відкрив величезний досвід, на якому можна вчитися. Потрібно лише поєднати ініціативних людей із ресурсами – результат не забариться. Тож уперед!