В епоху постправди емоції працюють краще, ніж факти, а правду нелегко відрізнити від брехні. Це — нова об’єктивна реальність, де перемагає той, хто гучніший. Рупор Кремля не планує стишувати крик. У США говорять: щороку Росія вкладає понад $1 млрд на пропагандистські ресурси. Ці кошти витрачають на те, щоб поширювати ілюзорну реальність, вигідну політиці Кремля. У просуванні «русского мира» Росія передусім робить акцент на Україні, проти якої восьмий рік веде збройну агресію. Зброя гібридної війни — не лише танки, кулемети та винищувачі, але й ЗМІ, фейки та ботоферми. Поле бою розташоване не тільки між окопами, а й в інтернеті. Щодня там перебуває майже вся українська молодь, яка несвідомо стає об’єктом маніпуляції російської пропаганди.
Світ цифрових технологій дозволяє використовувати широкий набір інструментів для впливу на суспільну свідомість. І Росія задовго до подій 2014-го застосовувала відповідні методи, щоб впливати на українців: просувала чіткі наративи, щоб дестабілізувати ситуацію всередині держави. Вогонь в умовах гібридної війни спрямований саме на психіку людини. Особливо це стосується молоді, якій може бракувати досвіду та критичного мислення для того, щоб не піддаватися на маніпуляції ворога.
Щоб дізнатися шляхи впливу російської пропаганди на свідомість молодих українців, Тиждень взяв коментар у журналістки та блогерки Яніни Соколової. «Росія впливає на українську молодь через шоу-бізнес. Кіно, телебачення та музика — одні з найпотужніших важелів впливу на підліткову, а далі вже юнацьку свідомість. Тому весь контент на ютубі, який існує в ґаджетах нашої молоді, — це часто інструмент російської пропаганди для формування ідеології та цінностей української молоді», — стверджує Яніна.
Читайте також: Звіт CEPA: стратегії впливу Росії і Китаю на ЗМІ
Попри активну популяризацію українськомовного контенту, схоже, що Україна програє війну на теренах ютубу. Згідно з рейтингом від Google, 2020 року до десятки найпопулярніших музичних відео в Україні не потрапила жодна українськомовна пісня. Натомість усі десять пісень або виконуються російською, або належать виконавцям з РФ.
Статистика найпопулярніших блогерів, за якими стежать українці, не краща. Відповідно до результатів дослідження USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа», на другому місці рейтингу перебуває російський інтерв’юер Юрій Дудь — його дивляться 11% наших громадян. Популярніший за Дудя лише журналіст Дмитро Гордон із показником 18%.
Найзапеклішим та найбільш стратегічно важливим полем битви під час гібридної війни залишаються соцмережі. По-перше, вони найкраще розповсюджують пропаганду через відсутність редакційної політики та цензури. Можливість менш ніж за секунду поширити будь-яку інформацію робить це місце основним джерелом фейків та дезінформації. По-друге, соцмережі — це світ, у якому живе сучасне суспільство. Передусім це стосується молоді. Згідно з даними дослідження «Індекс медіаграмотності українців», проведеного ГО «Детектор Медіа», 73% української молоді віком від 18 до 25 років використовують соціальні мережі як основне джерело інформації про суспільно-політичне життя країни. Для порівняння: національні новинні телеканали, наприклад, «5 канал», «24 канал» чи «Прямий», є основним джерелом інформації лише для 11% молоді (див. «Сумнівний вибір»).
Можна дійти тривожного висновку: соцмережі — головне джерело інформації та основне місце концентрації фейків і пропаганди. Саме це використовують окупанти в гібридній війні: «РФ підготувала ґрунт для наступу насамперед через соцмережі», — розповідає на зустрічі з полтавцями український блогер Андрій Луганський.
Щоб дестабілізувати ситуацію в Україні, Росія поширює мову ворожнечі, показує українську національність як меншовартісну, перекручує факти та дезінформує користувачів. Донині неабияку роль у пропаганді відіграють російські соцмережі «ВКонтакте» та «Одноклассник». Довгий час там функціонують антиукраїнські та сепаратистські пабліки, що просувають відповідні наративи.
Читайте також: Die Welt: Несподіваний жест смиренності від Google
Попри заборону цих соціальних мереж на території України, не вся молодь покинула вконтакте. Згідно з дослідженням Research & Branding Group, 6% молоді віком від 18 до 29 років все ще користуються соціальною мережею 2021 року (див. «Творіння Кремля»). З 2017 року цифра поменшала в понад десять разів, і це безсумнівна перемога в інформаційній війні. Та навіть коли ВК користуються 6% населення, це все ще загрожує національній цілісності України. І йдеться не лише про фейки та пропаганду. Експерт із кібербезпеки Костянтин Корсун в інтерв’ю «Радіо Свобода» наголошує: «Вконтактє підтримується Кремлем та фінансується прокремлівськими силами. Все листування у цій соцмережі — воно прямо йде до ФСБ. Його працівники навіть із крісел не встають: вони мають цю інформацію на своїх моніторах в режимі реального часу. Абсолютно все, що ви пишете, читаєте і лайкаєте, бачить ФСБ».
Крім цього, інфопростір «ВК» надзвичайно змінився: носії проукраїнської риторики покинули соцмережу після заборони, і зараз там домінує російський дискурс — у ньому досі перебуває 6% української молоді.
Путінську пропаганду втілює безліч інструментів. Фейки — лише один із них. У своїй статті «Фейк як інструмент інформаційної війни» адвокат Олександр Зозуля пише: «У Санкт-Петербурзі російська влада створила так звану фабрику тролів — молодих людей, які видають себе за реальних учасників мережі, централізовано та масово розповсюджують провокативну, епатажну інформацію. Мета такої акції — психологічна обробка громадян України та інших країн, зокрема користувачів інтернету Росії. «Фабрика тролів» діє за принципом «брехня, яку повторюють багато разів, стає правдою». Співпрацівники «фабрики» одержують завдання від «кураторів» створити враження чисельної української спільноти, яка протестує проти «хунти» або додержується альтернативної думки з якого-небудь приводу».
Пропагандистська діяльність Кремля спрямована на просування чітких наративів: штучної картини світу, вигідної для Росії. Основними наративами є те, що Україна — це нібито недодержава (failed state), у якій відбувається громадянська війна між проросійськими жителями з одного боку та «фашистами» із Заходу з іншого. Також начебто в Україні процвітає потужна русофобія, а російськомовне населення постійно пригнічують у правах.
Описана картина прирівнює ситуацію, що відбувається на сході нашої держави, до війни проти фашизму. У такий спосіб Путін створює прихильність росіян до ідеї повномасштабного вторгнення в Україну під приводом «звільнення» російськомовного населення від гніту «фашистів». Основними цілями наративів Росії є дестабілізація політично-суспільної ситуації всередині нашої країни та зрештою знищення України як держави.
Читайте також: Die Welt: Що німецька розвідка може робити за кордоном?
Основним критерієм, що визначає вразливість людини перед інформаційною пропагандою, є рівень медіаграмотності. У своєму коментарі для Тижня експертка з формування громадської думки та засновниця волонтерської просвітницької програми «Як не стати овочем» Оксана Мороз зазначила, що торішні дослідження Internews показали: половина українців вважає, що вміє фільтрувати інформацію, відрізняти правду від брехні. «Однак насправді лише 3% можуть це зробити (станом на 2020 рік. — Ред.). Тобто ситуація достатньо складна, і складність не тільки в трьох відсотках, але й у тому, що люди думають, що можуть, а насправді не знають правил і не вміють фільтрувати інформацію», — підкреслила Мороз.
За словами експертки, в української молоді ситуація з медіаграмотністю незначно ліпша. Проте акцент на слові «незначно». Згідно з дослідженням ГО «Детектор Медіа» «Індекс медіаграмотності українців», молодь у віці 18–25 років має найвищий рівень медіаграмотності серед усіх вікових категорій. Однак статистика не зовсім позитивна.
«Проблема в тому, що ми опинилися в цифровій ері, але мислимо та сприймаємо інформацію категоріями ери аналогової. Це стосується абсолютно всіх поколінь, оскільки попри те, що молодь є більш просунута в ґаджетах, це не означає, що вона просунута в інформаційному полі цифрової ери. У нас соціальні мережі — головне джерело отримання нової інформації, а як фільтрувати цю інформацію — ніхто не знає», — розповіла Оксана Мороз.
Однак, для перемоги над Росією на інформаційному та культурному фронтах однієї медіаграмотності буде недостатньо. Протидія російській культурі полягає у створенні якісного українського контенту, щоб він конкурував із російським. Саме творення та розвиток вітчизняної культури є найкращою зброєю, яка стане вирішальною в боротьбі проти російського імперіалізму.