У Путіна нарешті знайшли спосіб виправдати війну проти України. Пошуки головного аргументу на користь агресії щодо незалежної держави тривали майже десятиліття. Путін та його обслуга регулярно видавали якісь напівбожевільні пояснення, чому вони вирішили розв’язати найбільшу в світі війну з часів Другої світової, проте всі ці пояснення виглядали, м’яко кажучи, тупими й не переконливими. І от нарешті – еврика.
Радник Путіна Антон Кобяков на підсумковій пресконференції Петербурзького міжнародного юридичного форуму заявив, що юридична процедура розпаду СРСР нібито була порушена, тому Радянський Союз продовжує існувати, а відповідно вся ця бойня, яку Росія влаштувала в Україні є «внутрішнім процесом», лізти у який стороннім не варто.
Порушенням процедури путінський блазень називає те, що ліквідацію совка здійснено руками не того органу, яким його було створено – З’їзду народних депутатів. Тому, на його думку, СРСР нібито «юридично продовжує існувати». Саме це дає підстави розглядати війну Росії проти України не як зовнішню агресію, а як «внутрішній процес». Кобяков поставив під сумнів незмінність кордонів пострадянських країн, натякаючи на можливість їхнього перегляду та заявив, що розпаду совєтської імперії «мають дати правову оцінку фахівці з Конституційного права, бо така оцінка допоможе розібратися з подіями сьогодення».
На Росії люблять заперечувати очевидне. Ідея про те, що СРСР ніколи не розпадався, зовсім не нова. Існує ціла секта «Громадян СРСР», яка проповідує існування совка в якомусь особливому вимірі, та навіть закликає не сплачувати податки в казну РФ та не повертати кредити. У 2022 році Мін’юст РФ визнав «Громадян СРСР» екстремістською організацією, але її ідеї, як бачимо, були взяті на озброєння Кремлем, розвинуті, вдосконалені й подані до споживання невибагливій публіці.
Над усім цим абсурдом можна було б просто посміятися, якби ця публіка сиділа лише на болотах, а проповідники були місцевими маргіналами та не мали далекоглядних планів. Проте ці «залізні аргументи» на користь свого права вбивати українців, кацапи не випадково викотили саме сьогодні. Якраз у той момент, коли нова американська адміністрація майже дозріла до думки, що війну в Україні вона зупинити не зможе, переговори про мир неможливі, та й це не справа Америки. Також не випадково цей маразм був озвучений на такому важливому для Путіна заході вустами його особистого радника. Кобяков не абихто у системі. В адміністрації президента РФ на різних посадах він працює вже двадцять років, починаючи з 2005 року. В 2012-2014 роках був її головою. А з 2014-го є радником президента.
Ми не знаємо про що насправді говорив під час перемовин представник Трампа Віткоф з Путіним, а потім і сам Трамп. Чи розказував їм кремлівський щур весь цей абсурд про Рюриковичів і «святу Русь», які він любить городити, але використати для обґрунтування своїх маніакальних претензій на Україну, байку про ще живий совок – цілком. Кремль від початку намагався применшити статус і масштаби війни, яку розв’язав та звести все до громадянського конфлікту. Спочатку внутрішньо українського, а тепер внутрішньо совкового. І не спроста. Адже, якщо конфлікт відбувається між державним утворенням і сепаратистами, які хочуть це утворення зруйнувати, то це зовсім інша історія, ніж війна між двома країнами. Це вже не про агресію, а про порятунок начебто єдиної держави, якій загрожує розкол. США також колись пережили внутрішнє протистояння між півднем і північчю, хіба не так?
Звісно, усе це виглядає як шиза. Вже не кажучи, що прямо суперечить нормам міжнародного права, зокрема Статуту ООН, згідно з яким Україна є незалежною державою з міжнародно визнаними кордонами. Але не в очах Путіна. Він неодноразово висловлював жаль про розпад СРСР, називав це «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття» та заявляв, що Біловезькі угоди суперечили Конституції СРСР. І зовсім не дивно, що тепер, коли по той бік океану в кремлівського диктатора з’явився великий друг, який має до нього незрозумілу симпатію, ідея спробувати відкрутити час ожила в його голові з новою силою. А що Трамп не надто бажає розбиратися в деталях, коли відчуває, що має можливість укласти угоду, то шанс, що ідея спрацює, на жаль, є.