Хоч як дивно, але новина про російсько-українські газові переговори залишилася майже непоміченою у російській блогосфері. В інформаційному просторі знайшлася новина, більш значуща, ніж ціна на газ для норовливих українців. 26 вересня 2011 року у відставку було відправлено міністра фінансів Російської Федерації Алєксєя Кудріна.
Відставка Кудріна засмутила абсолютну більшість російських політичних експертів і водночас дуже порадувала російських націоналістів. І це не дивно: перші цінували високопрофесійний стиль керівництва міністра фінансів, а другі ненавиділи його за відмову фінансувати чимало масштабних ура-патріотичних проектів.
Whois Mr Кудрін?
Політична кар’єра Кудріна розпочиналася в Санкт-Петербурзі, коли 1993 року його призначили заступником мера міста Анатолія Собчака. Першим заступником та Керівником комітету з зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга був маловідомий тоді екс-офіцер КДБ Владімір Путін.
Знайомство з Путіним в долі Кудріна явно було знаковим. У 1996 році вони обоє перебралися до Москви. Коли в березні 1997-го Алєксєй Кудрін залишив посаду керівника Головного контрольного управління Адміністрації президента РФ, саме Владімір Путін став його спадкоємцем. Посаду Міністра фінансів Алексєй Кудрін обійняв 18 травня 2000-го – за 11 днів після інавгурації президента Путіна. У кріслі міністра він перебував довгих 11 років – своєрідний рекорд для російського уряду.
Алєксєй Кудрін – стовідсоткова людина з команди прем’єр-міністра Владіміра Путіна. Цей статус і тривалий час перебування на посаді створив йому своєрідний імідж «незмінного міністра фінансів». Однак, попри це, його відправили у відставку. На що були вкрай вагомі причини.
Фінансовий дисидент
Очевидною причиною конфлікту між президентом Росії Дмітрієм Мєдвєдєвим та міністром фінансів Алєксєєм Кудріним став намір нинішнього прем’єра Путіна призначити чинного президента Росії на посаду прем’єр-міністра після своєї перемоги у президентських перегонах. В тому, що Владімір Путін президентські вибори виграє без якихось перешкод, сумнівається мало хто. А от в успішності майбутнього прем’єра упевнені аж ніяк не всі.
«Я не бачу себе в новому уряді… У мене є певні розбіжності з Мєдвєдєвим у поглядах, зокрема, на економічну політику, перш за все це стосується значних витрат на військові потреби», – заявив міністр Кудрін. Маленька деталь, збільшення витрат на армію, точніше, витрат на переозброєння і підвищення зарплати офіцерам – одна з передвиборчих обіцянок Всеросійського народного фронту. Саме під таким тюнінгом іде на вибори правляча російська партія «Единая Россия».
Це аж ніяк не перша гірка пігулка від міністра Кудріна для «Единой России» і Кремля. У серпні Мінфін Росії розкритикував наміри Кремля виділити Північному Кавказу (фактично – Чечні) до 2025 року дотації – 4 трлн руб. 13 вересня міністр Кудрін заявив, що після виборів оновлений уряд буде змушений або відмовитися від частини передвиборчих обіцянок, або підвищити податки. 21 вересня на засіданні Держдуми Росії міністр Кудрін висловився за підвищення в Росії пенсійного віку. Тоді ж міністр фінансів різко розкритикував намір збільшити військові витрати на 20 млрд руб., які «джерелами не забезпечені взагалі». До цього вищезгаданий міністр заявляв, що з наближенням виборів бюджетна політика Росії стала «ризикованішою». Експерти й раніше оцінювали бюджет Росії на наступний рік як передвиборчий, оскільки у ньому надто роздуті витрати і прив’язаний він фактично лише до ціни на нафту у $100 (в тому, що ціна такою залишиться, сумніваються чимало експертів). На цьому тлі Кудрін напередодні виборів висловив повну крамолу, заявивши, що жити по статках 2012 року Росія зможе лише в тому разі, якщо ціна на нафту не підніметься вище $ 116за барель.
Причини такого вільнодумства з боку екс-міністра Кудріна очевидні. Напередодні економічної кризи, про наближення якої криком кричать усі експерти світу керівництво Росії схвалило цілком популістський бюджет, виконати який можна, лише «якщо пощастить». В разі невиконання бюджету саме у міністра фінансів найбільше шансів стати цапом-відбувайлом за майбутні економічні негаразди. Він же буде об’єктом суспільної ненависті в разі недофінансування розкішних передвиборчих проектів партії «Единая Россия». Остаточно ж його довів до ручки намір керівництва країни призначити на посаду прем’єр-міністра Дмітрія Мєдвєдєва. І це невдоволення має свою тривалу історію.
Стовповий боярин і несправжній цар
Стиль спілкування міністра фінансів Кудріна з президентом Мєдвєдєвим заслуговує на окрему увагу. У березні 2009-го у відповідь на доручення Мєдвєдєва у п’ятиденний термін вирішити питання щодо оподаткування вугільної галузі, Міністерство фінансів відповіло, що втручання президента у податкову політику держави зайве. У листопаді 2010-го після заяви чинного нині глави держави, що пенсійний вік у Росії не підвищуватимуть, міністр Кудрін заявив прямо протилежне і пообіцяв збільшення протягом шести – семи років. У березні цього року президент Мєдвєдєв доручив урядові до червня підготувати пропозиції зі зменшення ставки зі страхових внесків з 2012 року, на що Кудрін відповів, що це – крок назад у формуванні страхової пенсійної системи. Нарешті 25 вересня 2011-го міністр фінансів заявив, що не бачить себе в майбутньому урядові, керованому нинішнім керманичем країни.
Очевидно, що міністр фінансів давно і відверто рубав правду-матку в очі керівництву країни. Подив виникає навіть не те, що його відправили у відставку, а те, що, маючи таке ставлення до президента Мєдвєдєва, цього не сталося раніше.
Навіть у відповідь на вимогу президента написати заяву про відставку міністр фінансів у прямому ефірі телебачення, не змигнувши оком, відповів, що рішення про відставку він прийме, лише порадившись з прем’єр-міністром Путіним. Фактично міністр Кудрін дав зрозуміти, що думка прем’єра Путіна для нього важливіша за президентську, а отже Мєдвєдєва він всерйоз не сприймає і ніколи не сприймав. Таке ставлення до чинного президента певно є типовим для всіх членів «путінської команди», просто екс-міністра Кудріна, що називається, дістали більше за всіх.
Не секрет, що екс-міністр фінансів з великим скепсисом ставився до «модернізаційних проектів» президента Мєдвєдєва і без зайвого бажання виділяв на них кошти. Нині, коли всі ті проекти виявилися лише дорогими цяцянками, варто визнати, рацію мав саме міністр фінансів, а не президент. Тепер же Кудріна поставили у ситуацію, коли автор всіх «модернізацій них проектів» мав стати його безпосереднім керівником. Подальше – справа техніки. Міністр Кудрін напросився так, що президент відреагувати вже просто не міг.
«Надосвідченіший економіст Росії бачить: економічну бурю, що насувається; некерованість корабля; неможливість виправити ситуацію» – так прокоментував відставку Алексєя Кудріна відомий російський публіцист Лєонід Радзіховскій.
Без керма і вітрил
Відставка Алєксєя Кудріна викликала неймовірну радість серед російських комуністів та націоналістів. Відзначити її салютом запропонував перший заступник ЦК Компартії Росії, віце-спікер Держдуми Іван Мельников. Задоволення через відставку міністра фінансів висловив голова ЛДПР Владімір Жириновскій.
Не такою була реакція російських економічниї експертів. «Безумовно, це позначиться на відтокові капіталу з нашої країни, в тому сенсі, що цей відтік зросте, і на інвестиційній привабливості», – сказав у коментарі news.ruросійських політолог Владімір Хомяков. Варто згадати в економічного дива часів першого президентства Путіна було двоє батьків – прем’єр-міністр Міхаіл Касьянов і міністр фінансів Алєксєй Кудрін. В заслугу міністру Кудріну ставлять зменшення податків, бюджетну реформу, зменшення зовнішнього боргу Росії та створення Стабілізаційного фонду, завдяки якому Росія змогла більш-менш спокійно пережити кризу. Нині творці дива опинилися за бортом уряду. Міхаіл Касьянов вже давно є одним із лідерів російської несистемної опозиції, разом із Борісом Нємцовим та Владіміром Рижковим. Тепер уряд покинув і Алексєй Кудрін. Вже після відставки він пояснив, що рішення про відставку він прийняв ще у лютому 2011 року, через категоричну незгоду з популістськими планами Кремля.
Безсумнівно, напередодні виборів до парламентських та президентських виборів, керівництво Росії розпочало вкрай небезпечну гру в популізм. Ця гра викликає занепокоєння та роздратування у фахівців, для яких очевидні ризики, на які наражається російська економіка. Проте Кремль воліє фахівців не чути. Тих же, хто сперечається з ним відверто, він безжально викидає з уряду. Економічні та політичні наслідки такої позиції Кремля в умовах нової кризи можуть бути найнепередбачуванішими.