1 липня 2011 року в Україні набрали чинності нові антикорупційні закони «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», ухвалені Верховною Радою 7 квітня 2011-го.
Цікаво, що від початку року і до цієї дати, за винятком Кримінального кодексу, в країні не діяв жоден антикорупційний закон – так «накрутили» під час скасування антикорупційних законопроектів попередників і протягування натомість «антикорупційних пропозицій президента».
Однак, незважаючи на загалом правильні норми документа, поставити корупції ефективний заслон влада не поспішає.
СТЕЖИТИМУТЬ, ТА НЕ ЗА ТИМИ
Відповідальними за корупційні діяння тепер є службові та посадові особи не лише органів державної влади і місцевого самоврядування, а й підприємств, установ організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, аудитори, нотаріуси, оцінювачі, арбітражні керуючі, ті, хто виконує організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції у приватних компаніях, посадовці з міжнародних організацій тощо.
Щоправда, як відомо, для громадянина найбільш вразливою є так звана побутова корупція, з якою він стикається щодня: отримуючи послуги в ЖЕКу (зокрема, від технічних працівників), медичних установах, підносячи «дарунки» в школах. А про цих «суб’єктів» законодавець скромно промовчав. Виходить, державі нічого запропонувати лікарні чи школі, окрім як залишити їх на корупційному «кормлінні».
Крім того, у законі є новели «на злобу дня». Приміром, не входять до переліку осіб, яких можна притягнути до відповідальності за корупцію, члени територіальних/окружних та дільничних виборчих комісій. Не виключено, що це один із перших кроків до наповнення реальним змістом гасла «фальсифікаціям – так!» на виборах-2012.
Є в новому документі сліди лобізму й меншого масштабу. Якщо в антикорупційних законах, ухвалених 2009 року і скасованих новою владою, відповідати за корупцію мали, зокрема, «особи рядового і начальницького складу органів податкової міліції», то тепер згадану категорію звузили лише до «осіб начальницького складу». При цьому в МВС, прокуратурі, на митниці таких преференцій для «рядового складу» законодавець не встановив.
КОНТРОЛЮ – НІ, ПЕРЕВІРКАМ – НІ
Підготували депутати ще кілька приємних (для корупціонерів) сюрпризів. Наприклад, хоча для претендентів на посади в органах державної влади та місцевого самоврядування передбачено спеціальну перевірку, ніхто їх трусити до десятого коліна не збирається. Перевірятимуть лише відомості, подані кандидатом особисто, а саме щодо притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, щодо достовірності інформації, що міститься в декларації про майно, доходи, витрати і фінансові зобов’язання, а також стосовно правдивості дипломів про освіту тощо. До того ж народні депутати в перехідних положеннях зазначили, що ця норма набирає чинності не з 1 липня 2011-го, а з 1 січня 2012-го. Що заважало ввести її з 1 липня цього року, логічним поясненням не піддається.
У червні 2009-го всі дивувалися майже революційній нормі антикорупційного закону про обов’язок декларування службовцями не лише доходів, а й витрат. Мовляв, як могли народні депутати України, яких це стосується безпосередньо, ухвалити такий мазохістський документ? Але все виявилося просто. Перед виборцем обранці справді відзвітували про прийнятий закон, але набрання ним чинності спочатку відтермінували на чотири місяці, потім до 1 січня 2011-го, а перед новим роком узагалі скасували. Одне слово, досі ніхто зі службовців чи парламентаріїв про свої витрати не відзвітував. І, найімовірніше, не зробить цього. Новий документ від 7 квітня 2011 року відстрочив набрання чинності ст. 12 («Фінансовий контроль») до 1 січня 2012-го. Хоча що таке фінансовий контроль? Це: 1) подання декларацій про майно, доходи, витрати і фінансові зобов’язання за минулий рік; 2) повідомлення Державної податкової служби про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента. Здавалося б, що тут технологічно складного для реалізації, яка логіка у відтермінуванні цієї норми? Про це варто запитати і в депутатів, які закон ухвалювали, і в президента, який його підписував.
ЦЕ ВАМ ДАРУНОЧОК ВІД БАБУСІ
Закон забороняє, по-перше, отримувати дарунки (пожертви) на публічній службі за прийнятті рішення, дії чи бездіяльність в інтересах інших осіб. По-друге, брати їх від підлеглих. За порушення передбачено штраф від 850 до 1700 грн із конфіскацією презента.
Але, як виявилося, не так усе страшно для вітчизняних корупціонерів. Адже в ч. 2 ст. 8 нового документа зазначено: особи, уповноважені на виконання функцій держави, «можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви». Звісно, чітких критеріїв «дарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність», немає. Таким чином, під виглядом особистого підношення (у зв’язку з днем народження посадової особи, святом її патрона тощо) можуть надаватися такі, що пов’язані з виконанням посадовою особою її службових обов’язків. Інакше кажучи, якщо до кабінету Івана Івановича заходить чоловік із подарунком і каже: «Ось вам на знак подяки за те, що призначили мого племінника на посаду» – це корупційне діяння, а якщо дружньо підморгуючи й зі словами: «Вітаю Вас, Іване Івановичу, з Новим роком (Трійцею, Днем Конституції, новосіллям, днем народження, днем патрона)», то це вже дарунок, що відповідає «загальновизнаним уявленням про гостинність». Крім того, відчувається, що люди, які готували й ухвалювали закон, мало знають про «корупційні тарифи» за межами Києва. Оскільки встановлено обмеження вартості одного «гостинного» презенту на рівні половини мінімальної зарплати станом на 1 січня поточного року (її розмір – 941 грн), службовець може приймати підношення, що відповідає «загальновизнаним уявленням про гостинність», вартістю 470,5 грн, не боячись жодної відповідальності. Не маленька, до речі, сума, як для, приміром, представника Шепетівської районної державної адміністрації чи виконкому Глухівської міськради.
Ще одним «пом’якшенням» для корупціонерів є відсутність обмежень на отримання дарунків, які «відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність» протягом року. Точніше, вони стосуються лише «дарунків з одного джерела» – протягом року з «одного джерела» можна зробити їх лише на одну мінімальну зарплату. Але одноразових із «різних джерел», тобто від різних людей, можна приймати необмежену кількість.
Аналізуючи ризики антикорупційного законодавства, не можна оминути увагою нові традиції, привнесені командою Януковича у практику кримінального переслідування опонентів. Тому припустимо, що й антикорупційне законодавство в руках нової влади застосовуватиметься вибірково.ВМІТИ ЗАСТОСОВУВАТИ
Попри всі недоліки, нове антикорупційне законодавство могло б запрацювати. Але за однієї умови: якби громадяни активно застосовували його норми для захисту від корупції в органах влади. Скажімо, вам не дали відповіді на запит чи скаргу – звертайтеся в право-охоронні органи, нехай розпочинають антикорупційне розслідування. Службовець, який заплатить штраф від 425 до 850 грн за ненадання інформації чи надання неповної інформації і буде включений до реєстру «корупційних діянь», після цього інакше підходитиме до виконання своїх обов’язків.