Зоологи стверджують, що акули не лише відчувають, а і
передчувають кров і смерть у воді. Якщо це так, то поява біля берегів Єгипту
акул напередодні кривавих сутичок не має нічого особливого. Особливим, ба
навіть надзвичайним є регулярне перевезення українських туристів до єгипетських
курортів. Успадковане від радянської доби «а раптом пронесе?!» дається взнаки
навіть тепер…
Міністерство
закордонних справ України та держслужба з питань туризму рекомендують українцям
утриматись від поїздок до Єгипту, Тунісу та Домініканської Республіки. Із тими
ж кількома тисячами українців, які фактично заблоковані на єгипетських
курортах, Посольство і Консульство України тримають зв’язок телефоном – але, за
останніми повідомленнями з Каїру, і ця комунікація вимкнена або ж зіпсована. За
даними Держслужби з питань туризму, унаслідок зменшення попиту на єгипетський
напрямок туристичні оператори України втратили понад 3мільйони доларів США. А
водночас, українські авіалінії виконують щодня по кілька рейсів у напрямку
Єгипту – хоча, за даними телевізійного каналу «Аль-Джазіра», єгиптяни планують
тимчасово перекрити міжнародне сполучення…
Тим часом, у стінах
міністерства закордонних справ та всеукраїнської Асоціації туроператорів чути:«Так,
туристичні компанії втрачають чималі кошти на єгипетському напрямку, ми
пропонуємо туристам або відтермінувати відвідини в Єгипті, або відпочити в
іншій країні, або ж компанії повертають гроші тим, хто відмовився від двох
попередніх пропозицій» (І. Голухаба, Президент Асоціації); «МЗС України
рекомендує українцям відмовитись від поїздок на єгипетські курорти, і готове
допомогти – евакуювати – тих, хто воліє повернутися додому» (речник МЗС О.
Дикусаров). А заборонити українцям
відвідувати з метою туризму подібні «гарячі точки» влада не має права, оскільки
це є «пряме порушення Конституції держави», – каже виконувач обов’язків Голови
Держслужби з питань туризму Сергій Сьомкін.
Варто відзначити,
що ситуація, що склалась у Тунісі та Єгипті, поставила перед туристичними компаніями України завдання
– «проаналізувати ризики зовнішнього туризму і розпочати розвивати туризм
внутрішній, звичайно, за підтримки компетентних державних органів», – заявив 1
лютого Ігор Голубаха. Він також нагадав, що в останні роки політики і чиновники
на різних рівнях запевняли, що робитимуть усе можливе для розвитку і розквіту
України як «туристичної Мекки східної Європи», – але поки що до цього далеко.
Як каже Голубаха, «давно на часі – інвестиції (і вітчизняні, і іноземні) у
розвиток туристичної галузі та супутніх сфер, але традиційні для України проблеми з корупцією та непорозуміннями між
окремим владними гілками та галузями відлякують інвесторів, наприклад,
представників визнаних готельних та рекреаційних брендів». Міський голова
Львова Андрій Садовий нещодавно у розмові з українськими та польськими
журналістами визнав: «Розвиток туризму – це не лише побудова готелю або
розбудова SPA-курорту. Це також створення модерної комунікаційної і
транспортної інфраструктури, реклама курорту, навчання персоналу, плюс витрати
на розвиток, наприклад, народних ремесел або виробництва сувенірної продукції».
Додам, що різниця у
розцінках на проживання між 4 – 5-зірковими готелями в Україні і
Центрально-східній Європі не на користь українців. До того ж, якщо ви виходите
з готелю у Празі чи Кракові, під ногами у вас стелитиметься гладенький
чистенький асфальт (або бруківка) – замість типової для наших територій
вищербленого запльованого асфальту.
До того ж, руйнація
історичних центрів (кварталів) в українських містах з багатою історією та
яскравою культурою – теж загроза розвиткові туризму. «Чи поїдуть туристи з Ізраїлю відвідати Київ чи Харків, якщо у столиці
України знищено будинок, в якому жив легендарний Шолом-Алейхем, а у Харкові –
старий єврейський цвинтар? Руйнуючи старі центри міст, ми знищуємо пам’ять
про представників тих народів, які створювали ці міста. Населяли їхні вулиці
живим духом, власне, «малювали» міські обличчя», – сумно запитує історик Ігор
Гирич.
Але найбільшою
системною проблемою у справі розвитку вітчизняного туризму –і не лише його –
експерти галузі називають саме корупцію. Це те, що змушує багатьох
туроператорів і менеджерів туристичних компаній сумніватись у тому, що
туристична інфраструктура держави буде повністю готова до початку Євро-2012.
«Державні
замовлення на всеукраїнському рівні передбачають «відкати», місцеві чиновники
вимагають «відкати» за побудову мотелів, ресторанних і готельних комплексів та
їх експлуатацію, тощо», – бідкаються – але у режимі off records –
працівники туристичної індустрії. Як на мене, їхнє небажання представлятись –
елементарний страх залишитись без роботи (« А раптом на шефа наїдуть за
критику, і він мене звільнить?» – зізналася приятелька з великої київської
тур-фірми), без можливості виїздити регулярно за кордон тощо. Власне, як каже
експерт аналітичного центру «Лабораторія законодавчих ініціатив» Ігор Когут,
«допоки працівники туристичної галузі, як і будь-якої іншої, не почнуть
говорити вголос, на камери чи диктофони про проблеми і корупцію, ця сама
корупція ніде не зникне. Як не зникнуть і проблеми галузі».
До того ж,
специфічною є і психологія більшості туроператорів: вони воліють якнайбільше
туристів відправити за кордон, хоч у Єгипет, хоч у Домініканську республіку (де
почалась епідемія холери), бо за одного туриста виїзного прибутку більше, ніж
за групу туристів, які обрали для відпочинку територію України.
«В останні роки
провідні туристичні компанії освоїли тури вихідного дня – відправляють туристів
до Києва, Одеси, Львова чи Кам’янця-Подільського. Користуються попитом і сплави по
Дністру, і об’їзд,
наприклад, Чернігівщини чи Черкащини. Проте бажаючих їхати все ще небагато: і
дороги погані, і сервіс на місці неякісний. А зацікавленості у місцевих
бізнесменів розвивати інфраструктуру немає, бо держава не гарантує реальної
підтримки», – визнає С. Сьомкін.
«Краси та щедрості
Україні не займати, головне – збудувати нормальну інфраструктуру. Хоч варто не
забувати, що туалети у чистому полі або під деревом поблизу автотраси – це
проблема швидше ментальна, ніж економічна», – нагадав мій знайомий, композитор,
музикант і засновник приватного будинку творчості у містечку Кременець
(Тернопільська обл..) Олександр Смик.