Не приймаю стверджень про суто сепарський чи суто проукраїнський населений пункт, бо бачила різне. Колись мені показали малесеньку хатку в селі на Донеччині, де правили службу Божу два парафіянина церкви Київського патріархату. Коли усе село ходило в великий храм Московського, що збудував олігарх, що має там дачу. Тому ж чого я винесла цю нісенітницю в заголовок?
Бо само цю причину (може, інакшими словами) сьогодні довелося почути від керівниці обласного департаменту культури ОДА Аліни Певної, коли в неї запитала: а де ж люди, задля яких був організований обласний фестиваль веретпів «Різдвяні передзвони» в центрі Краматорська? Бо коли на сцені одночасно заспівали 150 колядників, яки приїхали з різних районів Донеччини, а також навіть з Львівської області, то повинно бути кому слухати! Разом з журналістами та родичами вертепників за три години виступів ледь можна було нарахувати 50 глядачів. Це на великий промисловий Краматорськ, що зараз виконує роль обласного центра…
«Тут ми бачимо, що люди звикли до примусу: якщо є наказ кудись йти, то йдуть. А коли це просто запрошення – ви бачите результат… Тут кажуть, що українізація вже набридла, ці традиції неважливі, тому на подібних заходах так мало людей. Що казати, якщо колись мене за українську мову в цьому мсті зі злістю назвали бандерівкою. А я тільки хочу чітко виконувати державну національну програму», – зазначила чиновниця, яка, віддамо належне, на вертеп прийшла одягнена в українських традиціях.
Читайте також: Заморожений «совок»
Ті, хто все ж прийшов на фестиваль, зізналися, що дізналися про нього майже випадково: ані афіш, ані роликів на місцевому телебаченні вони не бачили. І, кажуть, це, на жаль, не вперше, коли про чудові заходи, які проходять під патронатом ОДА, дізнаються постфактум.
«Ми приїхали з Костянтинівки, бо через у соціальній мережі побачили, що в Краматорську буде різдвяна хода, приїдуть 11 команд колядників. Дуже хотілось побачити, як місцеві колективи створюють свій вертеп. І це було чудово! Але кількість глядачів просто жахає. Ми вже бачили таке, коли приїздили на фестиваль, що організовував департамент культури ОДА – «Дике поле» чи «Ковальські сурми»: видовище грандіозне, а глядачів немає! Навіть якщо б це було в нашій маленькій Костянтинівці, мабуть, прийшло б більше людей. Це дуже сумно», – коментує волонтерка Алла Омельченко.
Може, справді, мешканці Краматорська якісь особливі? Бо культурні події, які розширюють український простір, що зараз дуже популярні на Донбасі, збирають доволі багато людей в різних, навіть,зовсім прифронтових, містах. Місцеві активісти зацікавлюють земляків майстер-класами, читаннями, концертами. Та й в тому же Краматорську на Різдвяну ярмарку, що була організована платформою «Мрія», прийшло дуже багато містян. Чи варто казати, що на концертах Джамали чи «Океанів..» були тисячі. Чи їм теж не до вподоби українізація?
«До речі, ці концерти організували теж ми. Але то ж зірки! Зараз я не розумію причини такої ситуації: ми розповсюджували інформацію, навіть, дали рекламу на радо, запросили школи та інтернати, але марно. Мабуть, в Краматорську ще не готові до подібних заходів», – резюмувала Певна.
Краматорські активісти впевнені, що причина аж ніяк не в непатріотичності їх міста: бо кожен з них пам’ятає численні проукраїнські мітинги ще в 2014, жовто-сині колони по всьому місту після звільнення, сотні волонтерів,як три роки поспіль допомагають армії. На їх думку, подібні заходи треба готувати для людей, а не для «галочки». І щиро, а не «виконуючи якусь програму», як, наприклад, зробила секретарка голови області, не пустивши напередодні Різдва дітей-колядників з місцевого Пласту з вертепом до чиновників. Дітей, що принесли радісну звістку, просто виставили за двері високих кабінетів, бо їх візит не був узгоджений заздалегідь…
Читайте також: Святкове лицемірство
Мешканці Краматорську обурено пишуть у коментаріях під світлинами з фестивалю вертепів у Facebook: «Чому ми не знали, це ж подія!», «Може, треба було прорекламувати: область, чого спиш?», «Це ми з вами розчаровані. А уявити розчарування тих, хто готувався і приїхав сюди, навіть не беруся», «І смішно, і плакати хочеться, соромно перед колективами»… Бо на сайті ОДА вже відзвітували про «яскравий фестиваль».
Може, насправді, мало послати телефонограму до інтернату чи школи, а потрібно, домовитися з військовими, яких багато в Краматорську, щоб привезли дітлахів на свято (як це роблять, наприклад, у маленькому Часів Яру, що поруч)! Мало повісити банер, треба розмістити афіші хоча б громадському транспорті, щоб побачили ті, хто не має Інтернету та не потрапляє кожного дня до центру міста? Чи то звернутися до усіх громадських ініціатив, яких в місті зараз дуже багато, щоб вони не дивувалися потім, чому не знали. А ще – не ліпити усюди дурнуваті підмостки, сором’язливо чіпляючи на них замурзані штори кольору прапору. Бо ті 50 глядачів, для яких витратилась ОДА на оренду сцени, побачили б все і без неї…
Тобто шукати можливості, а не причини! Тоді і примушувати б нікого не довелось, і глядачів побільшало б. Бо вертепи, дійсно, були пречудові!