Формування нового уряду, декларування ним готовності виконувати узгоджені з Міжнародним валютним фондом реформи викликали реакцію, яка засвідчила, що багато хто в країні пов’язував із новим Кабміном сподівання на їх гальмування або й згортання. Про це у своєму матеріалі для «Тижня» пише політичний оглядач Олександр Крамар.
«Два роки необхідних, але однобоких перетворень, здійснюваних попереднім урядом за рахунок добробуту більшості населення, які так і не зачепили інтересів та схем «господарів життя», викликали в суспільстві закономірне невдоволення. Відтак різко зросли симпатії до популістів, котрі виступають за зупинку й навіть згортання вже проведених змін. Їхні лідери натомість пропонують «бородаті» гасла про боротьбу з корупцією чи деофшоризацію економіки, хоч і не демонстрували ані тієї, ані іншої під час свого перебування у владі», – пише він.
За словами експерта, МВФ та погоджені з ним заходи економії дедалі більше асоціюються в суспільстві з необхідністю затягування пасків мало не на шиї українців. Хоча насправді ситуація є діаметрально протилежною: Фонд рятує від вимушеної гіперекономії, вимагаючи натомість часткового й поступового зменшення розриву між тривалим життям не за доходами й реальними можливостями країни. А цей розрив вражає…
«Тому, вимагаючи припинити «геноцид через вимоги МВФ», популісти насправді пропонують затягнути паски на шиї українців ще сильніше. Адже саме завдяки співпраці з Міжнародним валютним фондом розрив між доходами й витратами можливо покрити без зазначених вище екстремальних дій: 218 млрд грн заплановано взяти в борг, а ще 38 млрд грн надрукує НБУ. Проте і через менший обсяг, і через надходження валюти від МВФ цей друк не матиме катастрофічних наслідків для гривні», – пояснив Крамар.
Експерт застерігає: «Якщо болісні, але необхідні реформи енергетичного та соціального секторів, освіти й медицини не будуть доведені до логічного завершення, а в двох останніх початі фактично з нуля, на країну чекає продовження деградації. Усі здобутки останніх років будуть утрачені, а чергове заходження на коло реформ з часом виявиться ще складнішим і травматичнішим для звичайних українців».
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»