Запропоноване командою президента Володимира Зеленського впровадження другої палати парламенту для регіонального представництва в умовах України — це створення тепличних умов для реалізації сценаріїв дестабілізації і фрагментації країни Кремлем. Про це на сторінках Тижня пише експерт Олександр Крамар.
«Друга палата для регіонального представництва в умовах України — це не просто винесення за дужки мажоритарної складової. У наших реаліях постколоніалізму й недосформованої ідентичності це насамперед безальтернативна ескалація міжрегіональних суперечностей, реактуалізація теми федералізації та, нарешті, створення тепличних умов для реалізації сценаріїв дестабілізації і фрагментації країни Кремлем», — йдеться в матеріалі.
Крамар пояснив, що двопалатні парламенти існують переважно або в тих країнах, які є федераціями чи конфедераціями, утвореними на основі різних держав, і покликані узгоджувати їхні інтереси. Або як історичний рудимент і данина традиції станового суспільства, коли у верхній палаті засідали представники аристократії чи феодальної верстви, а в нижній — громад.
«В українських умовах, та ще й у контексті ідеї зменшення кількості депутатського корпусу верхня палата парламенту не зможе стати представником територіальних громад, тобто одиниць місцевого самоврядування. Адже кількість ОТГ в Україні уже наближається до тисячі, хоч у них об’єднана ще далеко не вся країна. У Франції, наприклад, існування верхньої палати — Сенату, попри історичну станову традицію двоплатного парламенту, сьогодні також аргументується представництвом територіальних громад. Лише до Сенату входить 348 представників, не кажучи вже про депутатів нижньої палати», — пише експерт.
Тому, зауважує Крамар, зменшення чи навіть збереження кількості депутатського корпусу в Україні та створення в його складі верхньої палати для представництва територіальних громад — це взаємозаперечні речі.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»