Розв’язати таку задачку зміг би, напевне, й учень початкової школи. Хтось ще має ілюзії, що «бандитська влада» – це якась опозиційна гіпербола? Факти, тільки факти. Залишимо «шлеперів» на сумлінні президента, – зрештою, не лише він має сентименти до блатної романтики. Варто згадати впливового регіонала і бізнесмена Андрія Клюєва, який оточує себе охороною, котра розмовляє відбірною табірною фенею. Чи «мера року», харківського міського голову Геннадія Кернеса, який цілком по-жиганськи погрожує «зламати дві руки і дві ноги» тим, хто чіпатиме пам’ятники Лєніну. Або пані Нелю Штепу, одіозну очільницю Слов’янська, яка лякає своїх підлеглих у найкращих «гангстерських» традиціях: «Я бью два раза, один – по морде, второй – по крышке гроба».
Ну й, звісно ж, депутата від ПР Олександра Пресмана, який чітко визначив, на кого варто рівнятися сучасникам: «Майже все, що пишуть про цих людей (кримінальних авторитетів. – Ред.), – неправда. Я поважав і поважаю їх. Вони стали такими, як вони є. У 1990-ті було складніше, ніж зараз. Потрібно було виживати: нові правила спілкування з людьми, нові правила бізнесу, переродження багатьох питань». Такі особи, на думку Пресмана, потрібні Україні, бо з ними не було б нинішнього «бєспрєдєла». Утім, політик не врахував невеличкої проблеми: не всі в країні досконало володіють «понятіями», тож «авторитетним» людям варто було б ініціювати видання державним коштом посібника «Феня для бакланов» – і меседжі стануть зрозуміліші для тих, кому досі мова й кодекс честі правлячої еліти здавалися загадковими.