Тільки за понеділок, 14 лютого, інформагенції оприлюднили три жахливих повідомлення. У них ані слова про криваві замахи, постріли, жертви насильства чи руйнації. А водночас ці вістки – якраз про насильство, про руйнації та про нищення. Тільки не про фізичне (принаймні поки що), а про речі не менш небезпечні, але до часу приховані за запоною буденщини та банальщини. Небезпечні безпосередньо для України, без розрізнення на схід та захід. Й узвичаєні також у ній – десь на Рейні чи на Марні кожне з таких повідомлень, якби вони пов’я¬¬зувалися з місцевими реаліями, викликало б шалену політичну бурю, а наслідком усіх трьох разом був би справжній ураган, який скинув би в Лету чимало персонажів та проектів. А в нас тиша й благодать. Перманентне жахіття як спосіб національного існування, одне слово…
Отже, український політичний жах, квант перший. Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко зробив заяву, що очолювана ним служба не мала документів, які підтверджували б зв’язок між Семеном Могилевичем (він же Сергій Шнайдер, Сем, Дон Сименон, Палагнюк, Сайман, Суворов), екстрадиції якого з Росії вимагають США і за документально підтверджені свідчення проти якого ФБР пропонує $100 тис., та вітчизняним олігархом Дмитром Фірташем. Ба більше: «Вивчалися схеми виведення коштів із бюджету, відмивання грошей, – наголосив Наливайченко. – Наше завдання, зокрема, було не допустити входження у владу людей, які колись цим займалися». Екс-шеф Служби безпеки України стверджує, що завдання виконане, таких людей у владі немає: «Ні, зараз у владі немає нікого, хто раніше був у розробці СБУ чи інших спецслужб».
Цікаво, яким чином тоді Україна 2010 року за рівнем корупції посіла 134-те місце у світі разом із Азербайджаном, Гондурасом, Того, Зімбабве, Сьєрра-Леоне, Нігерією й Філіппінами? Чому у світових ЗМІ Фірташ регулярно фігурує як партнер Могилевича? І навіщо свого часу першим заступником Наливайченка в СБУ було призначено Валерія Хорошковського, молодшого партнера Фірташа?
До цього дня хтось, думаю, покладав надії на Наливайченка – молодого, перспективного політика. А насправді він квант українського політжахіття.
На іншого політика – голову Верховної Ради Володимира Литвина – схоже, наразі особливих надій не покладають навіть однопартійці. Та все ж він ще потрібен країні – радше як функція, аніж щось інше. Він спікер і мусить домагатися дотримання депутатським корпусом Конституції, законів та норм регламенту. Але, як з’ясувалося, Литвин вважає недоречним запровадження відповідальності за неособисте голосування народними депутатами в сесійній залі, тобто за пряме порушення Конституції та рішення Конституційного Суду. «Ви прекрасно розумієте, що ми на сьогоднішній день обезглавимо країну і в нас не буде вищого законодавчого та представницького органу», – пожалівся Володимир Литвин журналістам. Це просто-таки геніально: на очах у всіх громадян топтатися по законах (із Основним включно) й одночасно займатися законодавством, ухвалювати обов’язкові для виконання всіма без винятку правові норми.
І третій квант політичного жахіття, звичайно ж, не міг не підкинути загалу істинно народний президент Віктор Янукович. Як розповів американський політик Брюс Джексон, який зустрівся з Віктором Федоровичем, «перше, що сказав мені Янукович: Юлю не посадять до в’язниці». Це справді жахливо: викликають до прокуратури, тиснуть з усіх боків, але глава української держави точно знає – не посадять! Чому? Ну я ж вам сказав…
Фараони та диктатори всіх часів і народів відпочивають, демократія по-українськи торжествує.
І це тільки за один день, і не всі повідомлення, що демонструють рівень наших вождів, вожденят і претендентів на їхні місця, рівень загальної політичної культури та мислення так званої еліти. Слово честі, дивує не те, що в Україні внаслідок такого стану справ чиняться різні неподобства, а те, що досі вони не вилилися у щось просто-таки страшне. А це неминуча річ, якщо рано чи пізно не перервати перманентного політжахіття.