Країна універсальної брехні

Без довіри (кредо) немає кредитної справи – це вже банальність.

 

Швидкий «розвиток» банківської системи мав нездорову базу: значна частина пасивів – із чужої економіки; значна частина кредитів – для чужої економіки; значна частина банківського капіталу – з капіталу чужих економік.

 

Людям вбивали в голови, що можна жити не по кишені, жити в борг – «так усі живуть». І жили. Перед Новим 2009 роком я отримав убивчу інформацію. Виявляється, наші супермаркети практично не мають власних обігових коштів. За роки своєї діяльності вони виймали зароблені гроші з обороту і вкладали в землю, іпотеку, дорогі авто, вілли.

 

А бізнес будували в борг, у кредит. Ось так і жили: людина, бізнес і держава – у борг. Крім того, маємо неефективну і неадекватну структуру економіки, не маємо стратегії змін і маємо майже $120 млрд боргу – ось результат нашого «розвитку».

 

Якщо ти живеш краще, ніж працюєш, – це не надовго. Це невдовзі мине, і ти житимеш навіть гірше, ніж працюєш. Це правильно і для людини, і для держави. Ми зараз розплачуємося за примітивність нашої влади. Усі за ці уроки платитимемо, і банківська система зокрема.

 

Яку суму заплатить банківська система, залежить від того, як швидко вийде з кризи економіка країни. А це, своєю чергою, залежить від того, як швидко Україна вийде з політичної кризи.

 

Довіра – це основний ресурс, без якого держава не може існувати. У нашій країні це головна проблема правлячої верхівки разом із опозицією.

 

Не зниження довіри псує репутацію. Її псує невиконання або погане виконання своїх базових функцій усіма: політиком, банкіром, журналістом…

 

Не бреши! – ось головне гасло виходу з кризи.

 

У країні універсальної, всюдисущої брехні людина беззахисна. Бо в такій країні немає навіть молока, ковбаси, масла, а є їхні небезпечні замінники під цією самою назвою. Це продукти нечесності бізнесу: обважити, підмінити, під гарною обгорткою продати підробку чи поганий продукт. Країна універсальної брехні – від телевізора до прилавка магазину.

 

Банківська система – це не щось локальне, окреме. Це невід’ємна частина організму національної економіки, яка, своєю чергою, є органічною частиною цілого українського суспільства. Саме довіра до влади формує довіру до банківської системи, гривні й банкіра. Наївно думати, що за низького рівня довіри до влади може існувати міцна довіра до банківської системи. Це неможливо. Адже якщо немає довіри до влади, це позначається на стані економіки. А в економіці, що погано працює, відповідно, не може бути стабільної банківської системи.

 

Структура української економіки є надзвичайно енергозатратною і неефективною, а головне – вона не зорієнтована на забезпечення потреб українського народу. Це стосується і банківської системи.