Кожна влада перед виборами обіцяє легше і краще життя, аніж було до цього. Зазвичай кандидатам чи то у президенти, чи у депутати завжди видніше, що в країні працює не так, що треба змінити, або ж спростити. Тут одразу пригадуються розмови про кількох ефективних менеджерів, які здатні керувати певними напрямками державної політики без того, щоб витрачати мільйони на державний апарат. Бажання заощадити – це звісно добре, та чи дійсно кілька професіоналів здатні якісно керувати державою? Адже держава – складна система інституцій, це не бізнес. Тут працюють зовсім інші інструменти, аніж до яких звикли бізнесмени. З іншого боку, країні дійсно потрібні професійні люди, які мислитимуть глобально та сучасно. Такі, впевнена, є. Але в умовах війни вони – одні із тих, хто піклується про майбутнє країни не у кріслах можновладців, а на передовій.
Так з початком війни викликів для українського суспільства однозначно додалося. А відповідно і завдань, з якими мають працювати чиновники. Найперше – забезпечення повноцінного функціонування держави, незважаючи на війну, вирішення демографічних питань, прийняття рішень, що сприятимуть захисту державних кордонів, відбудова країни тощо. Однак у цих умовах у нас з’являється бажання створювати нові міністерства, або перейменовувати уже наявні. Інколи назва не відповідає змісту. До прикладу, згадаймо останні трансформації нашого міністерства культури: нині маємо Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. Про зміни назви цього міністерства у Тижні уже писав Максим Нестелєєв у статті «Новий Мінкульт, новий міністр, нові проблеми?».
На цьому вирішили не зупинятися. Незабаром в Україні створять Міністерство національної єдності ( це і Міністерство єдності, і Міністерство об’єднання українців – на етапі створення уже змінилося кілька назв), мета якого – об’єднати українців, які мешкають за кордоном. Уже відомо, що міністром національної єдності України парламент призначив Олексія Чернишова, голову правління НАК «Нафтогаз України».
Зважаючи на останні ініціативи, видається, що ми все далі відходимо від ідеї «кількох ефективних менеджерів». У соціальних мережах зустрічала дописи, де люди фантазували, які ще міністерства могли би з’явитися з часом. Зрештою, я не проти нових міністерств, але за умови, що українці отримуватимуть реальну користь від них. Навряд чи один лише факт створення ще одного органу спонукатиме людей повертатися. Дехто з громадян, що виїхали за кордон у перші дні повномасштабного вторгнення, уже повернулися додому. Їм для цього не знадобилося міністерство. Інша частина очевидно не планує повертатися через безпекову ситуацію. Основна маса українців повернеться тільки після закінчення активних бойових дій в країні. Так, близько 35 % українських біженців хочуть повернутися в Україну, щойно закінчиться війна. Ще 4% респодентів повернуться додому найближчим часом незалежно від ситуації з безпекою, свідчать результати опитування Центру міжнародних інституційних порівнянь і міграційних досліджень при Інституті Ifo.
Близько 25 % опитаних українців за кордоном не планують повертатися взагалі. Ще 25 % не визначилися, а 11 % уже повернулися додому.
Зрештою, проблема в тому, що нині наша влада не мислить стратегічно. Адже перебіг війни є вирішальним фактором для переважної більшості мігрантів. У таких умовах необхідно думати про залучення ще більшої військової допомоги від країн-партнерів, налагодження масового виробництва власної зброї та боєприпасів, зрештою економіку на час війни варто було би перевести на воєнні рейки. Досі, на жаль, у повній мірі цього не зроблено.
«На першому місці Німеччина. На другому Україна і третє за Сполученими Штатами», – розповідає американець, з яким познайомилися у школі англійської. Каже, що в Києві йому комфортніше, ніж в Лос-Анджелесі. Причин багато: як виявилося, йому подобається наше метро, українські заклади, де можна перекусити, згадав «Пузату хату» й котлету по-київські, а найголовніше – він захоплюється нашими людьми й спокійно реагує на повітряні тривоги. До речі, їхати з України не поспішає, навіть якби Трамп запозичив український досвід та створив у себе Міністерство національної єдності.