До кінця березня тема інфікування мешканців Донецька й Горлівки в місцевих медіа була негласним табу. Точніше, навіть не негласним, а наполегливо рекомендованим. Згідно із розпорядженням так званого «МГБ» лікарі повинні були «дотримуватися медичної таємниці» й не поширювати інформацію про випадки підозри або зараження коронавірусною інфекцією. Невідомо також, чи мали вони тести для виявлення вірусу. Тобто медикам доводилося приховувати інформацію про вірус, який, імовірно, ще й нічим було виявляти.
Тому місцеве населення лише здивовано стежило за розвитком подій, що розгорталися по інший бік лінії фронту: всі обмеження їм здавалися «жахіттям», а закриття КПВВ — диверсією проти «народу Донбасу». Тим паче, що у «старшого брата» також спершу не панікували, приховуючи справжню ситуацію із зараженням коронавірусною інфекцією. Але навіть на тлі офіційно майже нульової статистики на початку квітня так зване «МОЗ ДНР» нарешті видало екстрений наказ про запровадження карантинних заходів, дію яких попередньо анонсували до 17 квітня. Зокрема, ідеться про запровадження дистанційного режиму роботи там, де це можливо. Але за інформацією з власного джерела у Донецьку, громадський транспорт у місті графіка не змінив, жодних обмежень щодо кількості пасажирів немає. Працюють усі організації, більшість установ, ринки й магазини. Розважальні заклади або скоротили час роботи, або пропонують продаж товарів «із собою». Церква, без сумніву, працює у звичайному активному режимі. Формально рекомендовано носити захисні маски, але їх можна побачити приблизно на одному з п’яти людей, які безперешкодно ходять вулицями, скверами й парками. Тобто насправді йдеться про дуже умовний карантин.
Читайте також: Слабини колективного імунітету
Натомість у соцмережах, що в умовах окупації стали реальними майданчиками для отримання «потайних» новин, можна прочитати дещо іншу інформацію. Наприклад, у «Однокласниках» жваво обговорюють поширення коронавірусної інфекції в лікарні одного з міст неподалік Донецька. Туди після відпустки повернулося на роботу подружжя лікарів. Нині в лікарні закрито два відділення: онкології та гінекології, у яких працювали заражені. Скільки людей устигли підхопити інфекцію та в якому вони зараз стані — невідомо. Чи не стало зараження фатальним для когось із тих, кого там лікували, чи не «списали» такі випадки на ускладнення від інших хвороб? Адже про летальні випадки, спричинені коронавірусною інфекцією, в ОРДіЛО воліють узагалі не згадувати.
Звісно, робити бездоказові висновки не варто, але одна історія, що днями трапилася в Донецьку, наводить на певні роздуми. У родині через хронічну хворобу помер літній чоловік. Коли тіло покійного привезли на цвинтар, то виявилося, що заздалегідь замовлену й оплачену могилу досі не викопано. Попрощатися з покійним прийшли друзі й рідні (обмежень, до речі, немає), було замовлено їдальню для поминок, а тут таке. Коли вдова запропонувала копачеві подвійну оплату, той лише знизав плечима: «Якби доплатили вчора, то до сьогодні, може, й викопали б! У нас зараз стільки роботи, що не встигаємо копати». До слова, навіть під час активних бойових дій на цвинтарі (де також ховають загиблих у боях) ніколи не було ситуації, щоб небіжчика привезли, а могилу не викопали. Жінка побідкалась і забрала покійного назад додому: чекати, коли до нього дійде черга.
Читайте також: Заробити на паніці: «ліки від коронавірусу», підпільні салони краси та інший бізнес
Можливо, це просто збіг або недбалість працівників цвинтаря, але не варто також відкидати варіанту з приховуванням масштабів епідемії на території, де не керуються законом, переслідують за правду й забороняють роботу незалежних медіа, проте існують підпільні катівні. Тому цілком імовірно, що задля приховування фактів смерті й запобігання поширенню інфекції померлих від COVID-19 ховають поспіхом і терміново, що, звісно, заважає вчасно виконувати інші замовлення.