Так уже склалося, що Жовквою володіли уславлені військовими звитягами магнатські роди. Тож не дивно, що величний ренесансовий костел, розташований у самому центрі міста при розлогій ринковій площі, перетворився на своєрідний меморіал честі й слави. У 1605 році тогочасний власник містечка Станіслав Жолкевський запросив зі Львова найкращого архітектора, якого можна було знайти в тих місцях – італійця Павла Римлянина на прізвисько Щасливий. Майстер щойно завершив будувати православну Успенську (Волоську) церкву у Львові, і замовник хотів отримати в своєму місті не менш величну споруду. Тож невдовзі Павло Щасливий виготовив основну частину проекту – макет храму, й роботи розпочалися. Але закінчити костел будівничий не встиг. Коли відчув, що сили його полишають, запросив на допомогу колегу й земляка Амвросія Прихильного, разом із яким зводив Успенську церкву. Саме Амвросій Прихильний надав храму остаточного блиску та величі. Підтримуваний потужними пілястрами фриз прикрасили зображення польських крилатих гусарів, бойових сцен та зброї; входи облямували різьбленими порталами. З часом інтер’єр доповнили розкішні скульптурні надгробки Жолкевських (із червоного мармуру) та їхніх спадкоємців, Даниловичів і Собеських (із чорного та білого мармуру). Жовква була улюбленою резиденцією короля Яна ІІІ Собеського, тому саме в костел Святого Лаврентія він привіз трофеї битви під Віднем, у якій вщент розбив турецьке військо. Протягом XVII століття стіни костелу прикрасили чотири величезні картини батальної тематики й остаточно перетворили храм на пантеон сімейної бойової слави.