Космонавтка, котра не полетіла

ut.net.ua
30 Січня 2009, 00:00
Зіркова доля космонавтів іноді складається випадково. Так, у році, що минув, уже підготовлений, аби стати першим національним героєм, південнокорейський космонавт Ко Сан був відсторонений від польоту на МКС, тому що виніс якісь інформаційні матеріали з Зоряного містечка і дав комусь почитати – кричуще порушення режиму секретності. Відтак за кілька тижнів полетіла його дублерка Лі Со Єн. І, як з’ясував Тиждень, якби подібна історія сталася свого часу в центрі НАСА, незалежна Україна мала б своїм першим космонавтом не Леоніда Каденюка, а Надію Адамчук. Утім, космічний біолог Адамчук досі не втрачає надії побувати в космосі, хоча за час очікування й народила двох дітей, доньку та сина.
 
– Я щаслива, що належу до школи космічних біологів, які працюють в Інституті ботаніки Національної академії наук України. Свого часу саме з-поміж нас відбирали того, хто полетить, а я вже підготувала дисертацію про розвиток рослин в умовах космосу, як за допомогою фотосинтезу вони виробляють придатні для харчування вуглеводи й кисень, аби космонавти могли дихати. Але найдосвідченішим серед нас виявився Каденюк, він 20 років готувався до космічного польоту і як льотчик-випробувач, і як командир корабля «Буран», тому його і ­обрали. Єдиною моєю перевагою було те, що я краще за нього була знайома з біокосмічними дослідженнями й могла їх здійснити.
 
У.Т.: А в центрі НАСА вас готували до польоту так само, як і Каденюка?
 
– У нас були різні способи підготовки. Їх визначають залежно від функціональних завдань космонавта. Якщо людина на борту виконуватиме тільки космічні дослідження, десяти місяців достатньо для того, щоб підготувати такого фахівця. Бортінженерів, космонавтів, які виходять у відкритий космос, готують кілька років. Тому моя підготовка була, швидше, комплексом перевірок усіх систем організму. В космонавта повинні чудово функціонувати кровоносна, дихальна системи, шлунково-кишковий тракт. Нам наголошували, що запалення зубів іноді буває критичним, аж до здійснення вимушених посадок. Крім того, щоб забезпечити комфорт на борту корабля, проводять серйозну психологічну підготовку й відбір за психологічними тестами на сумісність. Екіпажі міжнародні, космос – річ інтернаціональна, тому космонавт на борту опиняється в полікультурних умовах. Принципи, за якими підбирають людей, якщо узагальнити, такі: космонавт – це успішна в суспільстві, впевнена в собі, комунікативна людина й професіонал у якійсь певній галузі. Перевагу мають ті, хто швидше відновлюється після стре­­су – це, напевне, природна, аніж виховувана якість. І, головне, коли виникає позаштатна ситуація, космонавт має адекватно й швидко реагувати, миттєво і беззастережно підкорюватися наказам командира корабля. Наприклад, у нас було таке тренування: йде розгерметизація, частина екіпажу надягає спеціальні скафандри, а частина ховається в герметичних мішках, які два астронавти переносять у безпечний простір. Частки секунди потрібні для цього. Перевагу віддають сімейним, тим, у кого є діти. Як правило, ці люди відповідальніші.
 
У.Т.: Кажуть, за відповідальність і жінкам віддають перевагу?
 
– Унікальність жіночого організму – він розрахований на тривале переживання стресу. Жінка може довше, ніж чоловік, переживати стрес без вагомих втрат. Тому це не стільки відповідальність, скільки витривалість, і ця якість є дуже важливою. Тому тривалі польоти, вивчення далекого космосу без жінок неможливі. І, певна річ, жінка в складі екіпажу лише своєю присутністю буде значно пом’якшувати психологічний мікроклімат на борту.
 
У.Т.: А з якою професією легше потрапити у космос?
 
– Головна космічна професія – інженери, технічні фахівці. Свого часу поза конкуренцією були льот­чики-випробувачі. Сьогодні це вже не так принципово. З огляду на виходи у відкритий космос та умови життя на орбіті, мають переваги ті, хто може довго перебувати під водою, спеціалісти підводного плаван­­ня. Крім того, завжди потрібні медики. Уявити космічний екіпаж без медичної підтримки неможливо, до того ж, медик не лише контролює здоров’я космонавтів, а й виконує біокосмічні дослідження. Те, що відбувається з людиною у невагомості, дуже цікаве для дослідника – змінюється відтік крові по великому колу кровообігу до ніг. Без сили тяжіння в умовах космосу холонуть ноги. Частина рідини приливає до голови. Тому необхідно, щоб кровоносні судини мозку були здоровими, добре функціонували. Щоб людина себе комфортно відчувала й не переживала ніяких ефектів, по­в’язаних із галюцинаціями. насправді, космонавт – це людина рекордів, його організм має працювати як годинник. Я, наприклад, регулярно відвідую басейн, займаюся системою загартування й тренувань, підтримую свою «космічну» фізичну фор­­­му.
 
У.Т.: Тобто ідея злітати в космос ще актуальна? 

   Авжеж, актуальна. Зараз у складі іншої групи я й далі працюю над підготовкою біокосмічних експериментів на МКС..