Коли в четвер речниця «Права і Справедливості» Беата Мазурек повідомила про відставку прем'єрки Беати Шидло і одразу ж оголосила, що політрада затвердила її наступником Матеуша Моравєцького, усі польські та німецькі ЗМІ просто розривалися у думках, що чекати від такого кроку, яким буде новий прем‘єр (адже він ідеологічно “чужий” для партії, хоч і є її членом вже два роки) і натякали, що ця ще одна «добра зміна» маскує дещо важливіші речі. Зокрема, розкритиковане ЄС голосування в сеймі за реформу Верховного суду та Національної Ради Судівництва.
Білими нитками по чорному тлу
Журналістка Ева Седлецька у своєму матеріалі для польського тижневика Polityka пояснює, які зміни чекають на польську судову систему після ухвалення законів, що стосуються Верховного суду та Національної Ради Судівництва. Отже, за її словами, частину Національної Ради Судівництва з нового року розпустять, а парламент (де більшість має ПіС) призначить туди п'ятнадцять представників суддів. Так само розпустять дві палати Верховного Суду, а перший президент Верховного Суду Малгожата Ґерсдорф піде на пенсію. На її місце президент Анджей Дуда призначить тимчасового голову. Західна преса ще до початку обговорення цих законопроектів у парламенті писала, що Європейська Комісія може вдатися до санкцій проти Польщі у разі ухвалення та підписання цих законопроектів. Хоча аналітики відзначають, шо технічно – це рішення дуже важко втілити в життя. Йдеться про так званий «ядерний варіант» для Польщі. Зокрема, застосування статті 7 Лісабонської угоди, яка дозволяє призупинити право голосу країни в Раді Міністрів у разі порушення фундаментальних прав громадян. Під час перших обговорень законопроектів минулого тижня (а це вже версія цих документів від президента Дуди; подібні він ветував влітку через масові протести поляків, а також серйозні зауваження з боку ЄС) перший президент Верховного Суду Малгожата Ґерсдорф назвала їх «неконституційними» та таким, що будуть «кінцем для Верховного Суду». В інтерв’ю Gazeta Wyborcza комісар із прав людини Нільс Мужнієкс, заявив, що через ухвалені закони щодо судової реформи, Польща втрачає свою репутацію країни, на яку закликали рівнятися ще кілька років тому. Крім того, за його словами, на Польщу чекає розгляд справ у Європейському суді з прав людини та Європейському Суді Справедливості. Він також нагадав, що врешті-решт Польщу таки можуть позбавити права голосу в Раді Міністрів.
Читайте також: Київ-Варшава: за скелетами в шафах
Отже, в такому кліматі "Право та Справедливість" нарешті вирішило провести реконструкцію уряду, про яку говорять ще з літа. Але чому вирішили робити це саме зараз? Адже Беата Шидло має високі показники підтримки серед населення. Вона чудово вписується в симпатичний електоратові Права і Справедливості образ сильної матері, яка опікується соціальними проблемами народу, на відміну від заможного банкіра Матеуша Моравєцького. Деякі оглядачі, шукаючи відповіді на поставлені трохи вище питання, пишуть, що ставка на Моравєцького – це ставка на відбілювання іміджу Варшави, зокрема, перед Брюсселем. Схоже відзначають і в самому ПіС, як пишуть оглядачі Gazeta Wyborcza Домініка Вєловєйська та Лешек Костжевський. “В ПіС кажуть, що Матеуш Моравєцький не замінив би Шидло, якби не страх Качинського перед наслідками катастрофічної позиції Польщі в ЄС і хаосу в економічній політиці”, – пишуть вони у своєму матеріалі. За їхньою інформацією Качинський протягнув кандидатуру банкіра Моравєцького попри спротив багатьох міністрів та самої Беати Шидло, яка хотіла залишитися на своїй позиції. Колишній “третій близнюк”, співзасновник ПіСу разом із братами Качинськими Людвік Дорн у своїй колонці на сайті TVN24 відзначає, що Ярослав Качинський вирішив піти дорогою Орбана. Про “орбанізацію” Польщі із новим прем’єром говорять і інші оглядачі. “За прикладом Віктора Орбана буде вести розмови в кулуарах, маневрувати, розмивати конфлікти і не допускатиме до остаточного рішення”, – пишуть Вєловєйська та Костжевський.
Моравєцького як віце-прем’єра було за що хвалити. Економічні успіху нинішнього уряду записують на його рахунок. Хоча разом з тим Gazeta Wyborcza у своєму аудиті його роботи як міністра не поставила йому високої оцінки. На думку аналітиків видання, Моравєцький – не чудотворець, а успіхи Польщі пов’язані із доброю кон’юнктурою у Європі та світі. Крім того у його роботі є й значні мінуси, однак вони великою мірою залежать не від нього. “Рівень інвестицій у Польщі нині найнижчий від 1995-го року. Інвестиції в державні компанії скоротились. Менеджери бояться приймати рішення, оскільки команда ПіС головним чином займається скандалами”, пишуть оглядачі Gazeta Wyborcza. За їхньою інформацією, люди Моравєцького вважають, що коли контроль над державними фірмами перейде до нього і зможе поставити на їх чолі професійних менеджерів (до цього часу ринок хвалив його як віце-прем’єра), також зреалізує свої плани щодо пенсійної реформи, то це може спровокувати до збільшення інвестицій.
Читате також:1:27 – що штовхає Польшу до ізоляції
Яблуко розбрату
Однак призначення Моравєцького кидає польським політичним елітам також новий виклик. По-перше, його обрання загострило взаємини між двома важковаговиками польської політики Ярославом Качинським та міністром оборони Антоні Мацєревичем. Під час голосування за кандидатуру Матеуша Моравєцького проти проголосувало лише двоє Мацєревич та маршалок сейму Станіслав Карчевський. За словами оглядачів, Анджей Дуда не підписуватиме склад нового уряду, якщо там буде Мацєревич. В той же час оглядачі наголошують, що Мацєревич “влаштує Качинському пекло”, якщо той погодиться на його відставку.
По-друге, майже одноголосно і політики і журналісти відзначають, що польська правиця не прийме Моравецького. Занадто вже він їм чужий. Не “свій” він також і для електорату ПіС. Космополіт Матеуш Моравецький – банкір із великими статками (що вже відлякує електорат Права і Справедливості), вільною англійською, німецькою та російською та досвідом навчання та роботи у США, Швейцарії та Німеччині. Членом ПіС він став всього два роки тому. До того був також радником Дональда Туска. Однак він за два роки зробив багато, аби показати ПіС, що він свій. Так, він підтримував позицію партії по Конституційному Трибуналу, а урядування Громадянської Платформи називав “фатальним”. Йому пророкують позиції технократичного прем’єра, замість якого рішення прийматиме сірий кардинал Качинський. Однак повністю списувати все до відомства голови ПіСу і нехтувати позицією прем’єра та новим урядом також не варто. Перший важливий фактор – це те, що в новому уряд матиме дещо оновлений склад і можливо, це дозволить подолати той важкий клімат, який був в уряді Шидло через часті протистояння між міністрами та невміння Шидло їх загладжувати.
Читате також: Польща — Україна: війна пам’яті
Взаємини з Україною: курс незмінний
Другий фактор важливий для України. По-перше, в новому уряді майже точно не буде нинішнього міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського – автора багатьох скандальних коментарів щодо України. Нині в розмовах із польськими ЗМІ польські політики говорять, що найбільш імовірно його замінить нинішній голова адміністрації президента Польщі Кшиштоф Щерський. Такий стан справ точно не змінить нинішні підходи Польщі у відносинах з Україною, але принаймні дозволить уникати скандальної риторики. По-друге, спершу здавалося, що новий прем’єр точно не повторюватиме ляпів Беати Шидло про мільйон біженців з України. У вересні минулого року під час Економічного форуму у Криниці, він заявляв, що в рамках покращення ситуації на ринку праці до Польщі на роботу треба запрошувати більше українців. “Буду працювати, аби до Польщі приїхало кількасот тисяч українців”, – заявляв він тоді. Однак після обрання на посаду прем’єра він теж заговорив про біженців з України. Зокрема, в інтерв’ю каналу Trwam у п’ятницю. Не варто також сподіватися на те, що зміна уряду в Польщі призведе до полегшення ситуації довкола історичних суперечок. Під час інтерв’ю на тому ж каналі нового прем’єра запитали про взаємини Польщі та України в контексті історії, зокрема Волинської трагедії. Як повідомляє ресурс kresy.pl, політик підкреслив, що його мати родом зі Станіславова (Івано-Франківська) і “розповідала йому про те, що відбувалося на тих теренах, зокрема про геноцид”. Він також зазначив: “Той великий злочин, завдана кривда не може бути релятивізована” і додав, що “пам’ятники злочинцям” – це цвях для непорозуміння між країнами.