Розвиток металургії, який «витягує» рекордні показники зростання ВВП у країні, неможливий без участі шахтарів, котрі видобувають у забоях коксівне вугілля. Шахта ім. Засядька – лідер з видобутку сировини для металургів. На відміну від більшості своїх колег у депресивному Донбасі, її працівники можуть похвалитися відносно високою платнею. Перспектива опинитися на вулиці й змушує їх нехтувати життям. Навіть нинішні заяви про можливість закриття шахти, оскільки подібні аварії уже перетворилися на систему, найімовірніше залишаться не реалізованими. Протестуватимуть керівники шахти. Проти будуть і самі шахтарі. На 100 звільнених внаслідок вибуху вакансій уже вишикувалася черга охочих.
Чинний підхід до оплати праці дає підстави прогнозувати повторення трагедії у майбутньому. За твердженням лідера Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) Михайла Волинця, у зв’язку із прив’язкою платні до обсягу видобутого вугілля, а не погодинною оплатою праці – як це прийнято у світі, гірники вигадують найрізномантніші способи, аби перевиконати план, а керівники шахт свідомо заплющують на це очі. «Можливостей обманути датчик рівня метану є багато, – розповів М. Волинець. – Відвести газ, опустити нижче сам датчик, скерувати на вловлювач газу потік повітря. Внаслідок цього, навіть за підвищення рівня загазованості, апаратура не спрацьовує».
Попри спроби профспілок провести відповідний законопроект про зміну системи нарахування заробітку через Парламент, наразі цього не сталося – надто сильний спротив вугільно-металургійного лобі. Немає і поспіху з цілеспрямованим підвищенням рівня технічної безпеки й обов’язковим страхуванням гірників.
Що стосується компенсаційних виплат родичам загиблих під час останнього випадку на шахті ім. Засядька, то їх їм доведеться зачекати, доки на поверхню не буде піднято тіло останнього гірника. Міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб заявив, що кожна родина загиблого шахтаря одержить близько 300 тис. грн компенсації з держбюджету. Розмір суми виплачуваної компенсації обчислюватиметься з урахуванням кількості членів сім’ї загиблого та інших чинників. Слід зауважити, що більшість із загиблих мали по 2–3 неповнолітніх дітей. І навіть такі кошти – надто мала втіха за втрату батька.[277]
НАЙМАСОВІШІ ТРАГЕДІЇ
4 квітня 1998 року – 63 гірники загинули на шахті ім. Скочинського у Донецьку;
24 травня 1999 року – 50 жертв вибуху на шахті ім. Засядька;
11 березня 2000 року – 80 загиблих на шахті ім. Баракова (Луганська обл.);
19 серпня 2001 року – 55 гірників загинули на шахті ім. Засядька;
7 липня 2002 року – 35 загиблих під час пожежі на шахті «Україна» (Донецька обл.);
31 липня 2002 року – 20 шахтарів загинули на шахті ім. Засядька;
20 липня 2004 року – 37 гірників загинули шахті «Краснолиманська» (Донецька обл.);
20 вересня 2006 року – 13 осіб загинули на шахті ім. Засядька.
