Як повідомили у прес-службі КСУ, в рішенні зазначається, що між КС України і Російської Федерації 14 червня 2000 було укладено Меморандум про розвиток співпраці, в якому передбачена, зокрема, підтримка відносин між судами на основі принципів подальшого розвитку всебічних взаємовигідних українсько-російських відносин, забезпечення верховенства права, основних прав і свобод людини, взаємної поваги, довіри і співпраці.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 березня 2014 № 2-рп/2014 визнав Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 № 1702 – 6 / 2014 як таку, що не відповідає Конституції України. Отже, правових підстав для проведення 16 березня 2014 референдуму в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не було, і його результати не можуть вважатися основою для «самовизначення Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
Однак, зазначає КСУ, всупереч названому рішенню Конституційного Суду України, цей референдум був проведений, а його результати використані для укладення 18 березня 2014 договору між Російською Федерацією і так званої «Республікою Крим» «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської федерації нових суб'єктів».
КСУ зазначає, що Автономна Республіка Крим і місто Севастополь як невід'ємні складові частини системи адміністративно-територіального устрою України не є суб'єктами міжнародного права і тому не можуть бути сторонами міжнародних договорів, наслідками підписання яких є порушення територіальної цілісності України. Це суперечить Конституції України і основоположним нормам і принципам, викладеним у Статуті Організації Об'єднаних Нації 1945 року, Статуті Ради Європи 1949 року, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй від 24 жовтня 1970 року, Заключним актом Наради з безпеки і співпраці в Європі 1975 року.
На положеннях зазначених документів грунтуються резолюції ООН і Ради Європи щодо України.
Так, Генеральна асамблея ООН у Резолюції «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 № 68 / 262 зазначила, що референдум, проведений в АР Крим та місті Севастополі, не має законної сили і не може бути основою для якої-небудь зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Конституційний Суд Російської Федерації, розглянувши «справу про перевірку конституційності не чинного міжнародного договору між Російською Федерацією і Республікою Крим про прийом в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів» прийняв Постанову від 19 березня 2014 № 6 П, яким визнав цей договір таким, що відповідає Конституції Російської Федерації, визнавши таким чином міжнародну правосуб'єктність адміністративно-територіальної одиниці України.
"Даючи в зазначеній постанові оцінку конституційності договору між Російською Федерацією і так званою «Республікою Крим», Конституційний Суд Російської Федерації знехтував і принципами та положеннями Меморандуму про подальший розвиток всебічних взаємовигідних українсько-російських відносин, забезпеченні верховенства права, основних прав і свобод людини, взаємної поваги, довіри і співпраці", – зазначає КСУ.