14 грудня КС оприлюднив своє рішення за скаргою 54 народних депутатів України на окремі статті прийнятого 2010 року закону «Про судоустрій і статус суддів». Цими статтями встановлено, що в судах України «поруч із державною мовою» можуть використовуватись також «регіональні мови або мови меншин». Схвалюючи такі зміни, пропрезидентська більшість Верховної Ради посилалась, зокрема, на ратифіковану Україною Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин.
КС відмовився визнати ці статті такими, що суперечать Основному Закону країни. Водночас, як вказують троє суддів КС, що підписали окремі думки, Хартія є частиною українського законодавства лише в тій частині, що відповідає Закону про її ратифікацію. Крім того, як частина українського законодавства, Хартія та Закон про її прийняття не можуть мати вищої сили, ніж Конституція, котра визначена вітчизняним законодавством як вищий Закон прямої дії.
Як вказують судді КС, поняття «використання» мови в судочинстві є недостатньо чітким. Раніше законодавство дозволяло громадянам, що беруть участь у судових процесах, надавати свідчення та докази будь-якою мовою, окрім державної, якщо ці громадяни не володіють державною мовою в достатній мірі. В разі потреби закон передбачав залучення перекладачів.
Водночас ведення справи судом та діловодство в судах повинні провадитись винятково державною мовою. Якщо громадянин, що бере участь у процесі, не здатен розуміти виступи суддів, захисників та державного обвинувачення, йому повинен державним коштом надаватися перекладач.
Таким чином, на думку суддів Шишкіна, Лилака та Стецюка, підстави для законодавчого встановлення «використання» в судочинстві інших мов, окрім державної, відсутні.
Згідно з окремою думкою судді Лилака, «всупереч статті 10 Конституції України, закон змінив статус державної мови як єдиної обов’язкової при здійсненні судами своїх повноважень (судочинства) на альтернативний статус: або державна мова, або регіональні мови, або мови меншин».
На думку судді Стецюка, виконання норм закону «Про судоустрій», схвалених КС, неможливе через суперечливість відповідних процесуальних норм. Так, згідно з рішенням КС, використання мови в судових справах регулюється відповідними процесуальними кодексами (Кримінальним, Адміністративним, Господарським тощо), але ці документи містять різні положення щодо мови. Наприклад, Господарський кодекс посилається на «Закон про мови в Українській РСР», тоді як інші чітко встановлюють мовою судового провадження українську.
Читайте також: Суддя Дмитро Лилак: КС змінив статус державної мови(документ)
Крім того, всі троє суддів вказують, що в Законі про ратифікацію Європейської Хартії в Україні встановлено лише перелік мов національних меншин. Натомість там цілком відсутній термін «регіональні мови», вжитий в законі «Про судоустрій». Відтак незрозуміло, про які мови взагалі йдеться.
Також усі троє суддів посилаються на рішення КС від 1999 та 2008 року (№ 10-рп/99 та № 8-рп/2008, відповідно), якими підтверджено використання офіційними особами в суді винятково державної мови, тоді як громадянам, за необхідності, гарантується право користуватись будь-якою іншою мовою.
Відтак, судді КС вказують, що схвалені КС норми закону «Про судоустрій» породжують низку правових колізій і не сприяють покращенню судового провадження в Україні.
При цьому, згідно з окремою думкою судді Шишкіна, КС довільно витлумачив положення частини першої Конституції (де йдеться про статус державної та інших мов). Тим самим КС міг перевищити свої повноваження, оскільки зміни ч. 1 Основного Закону можливі лише шляхом референдуму.